Павло Григорович Тичина

(1891 - 1967)

Тичина П.Г. Батьківщині могутній : поезії / П.Г. Тичина. – К. : Держлітвидав України, 1960. – 191 с.

/Files/images/bbloteka_avtografv/img801.jpg/Files/images/bbloteka_avtografv/img552.jpg

Дарчий надпис :

До бібліотеки м. Чернігова від Павла Тичини. 21.01.61.


Твори П.Г. Тичини із фондів бібліотеки ім. М.М. Коцюбинського:

· Тичина П.Г. Зібрання творів: У 12 т. – К.: Наук. Думка, 1990. – 479 с.
· Тичина П.Г. Вибрані твори. У 2-х томах. Т. 1. Вірші. Поеми. - К. : Укр. енциклопедія ім. М.П.Бажана, 2011 .- 608 с.
· Тичина П.Г. Вибрані твори. У 2-х томах. Т. 2. Переклади. - К. : Укр. енциклопедія ім. М.П. Бажана, 2012 .- 608 с.
· Тичина П.Г. З минулого – в майбутнє: Статті, спогади, нотатки, начерки, інтерв’ю. / Упоряд. та приміки С. Тельнюка. – К.: Дніпро, 1973. – 344 с., іл.
· Тичина, П.Г. Золотий гомін: Вибрані твори. - К. : Криниця, 2008 .- 608 с.
· Павло Тичина: Із щоденникових записів./ Упоряд.та підгот. тексту Л.П. Тичини, С.В. Тельнюка; Редкол. І.В. Зуб та ін. – К.: Рад.письменник, 1981. – 430 с., іл.
· Тичина П.Г. Лірика / П.Г. Тичина. ; Як співає соловейко, або інтим поета / І. Драч.; Ілюстрації/ А. Чебикін. – К.: Б. в., 2002. – 86 с.
· Тичина П.Г. На «суботах» М.Коцюбинського. – К.: Молодь, 1963. – 52 с.
· Тичина П.Г. Подорож з капелою К.Г. Стеценка: Щоденник. - К.: Рад. письменник, 1982 .- 261 с.
· Тичина П.Г. Похорон друга: Поема. – К.: Дніпро, 198 ?.- 29 с.
· Тичина П.Г. Про мистецтво і літературу: Збірник. – К.: Мистецтво, 1981. – 286 с. – (Пам’ятки естетичної думки)
· Тичина П.Г. Соняшні кларнети / П.Г. Тичина. Yita Nova/ А. Ніковський. - К.: Б.в., 2004 .- 86 с.
· Тичина П.Г. "У творчості усе моє життя" [ Електрон - ний ресурс ]. - Електр. текстов. дані. - К.: Windows 95 і т.д.


Література про автора:

· Павло Тичина: Листівки. 16 фотокарток. – К.: Ред. - видавниче бюро «ЮМА-Прес», 2005.
· Губар О.І. Павло Тичина: Літературно-критичний нарис. – К.: Рад. письменник, 1980. – 258 с.
· Наш Тичина. Вірші, роздуми про творчість великого поета./ Упоряд. і ред. С. Реп’ях. – Чернігів: видавець Лозовий В.М., 2011. – 76 с.
· Про Павла Тичину. Статті, нариси, спогади. – К.: Рад. письменник, 1976. – 256 с.
· Співець нового світу: спогади про Павла Тичину. – К.: Дніпро, 1971. – 512 с.
· Стус В. Феномен доби (сходження на Голгофу слави). – К.: Видав.-поліграф. центр «Знання», 1993. – 96 с.
· Тельнюк С.В. Молодий я, молодий…: Поетичний світ Павла Тичини (1906-1925). – К.: Дніпро, 1990. – 418 с.
· Тельнюк С.В. Павло Тичина: біогр.. повість / Передм. Ю. Збанацького. – К.: Молодь, 1979. – 336 с.
· Тельнюк С.В. Червоних сонць протуберанці: чотири зустрічі з Павлом Тичиною. – К.: Рад. письменник, 1968. – 191 с.
· Юдіна В.В. Музика в житті Павла Тичини. – К.: Музична Україна, 1976. – 88 с.

· Губар О.І. Поетичний триптих Павла Тичини про М. Коцюбинського / О.І. Губар // Рад. Літературознав - ство. – 19 . - №2. – С. 59 – 69
· Єрмоленко О. Десь на дні мого серця…/ Ольга Єрмоленко // Сіверщина. – 2006. – 17 лютого
· Кривенко С. Ранній Павло Тичина у відгуках Михайла Могилянського/ Сергій Кривенко// Слово і Час. – 2009. - № 5. – С. 100 - 104
· Кузьменко Н. Павло Тичина – випускник Чернігівсь - кої духовної семінарії в спогадах Івана Львова / Надія Кузьменко // Літературний Чернігів. – 2011. - №4(56). – С. 132 - 138
· Олійник Б. Запрограмований небесами: до 120-річчя з дня народження Павла Тичини / Борис Олійник// Гарт. – 2011. - №4 (28 січня). – С. 6
· “Попри все, я вдячна долі!” (розмова Тетяни та Сергія Дзюби з Михайлиною Коцюбинською) // Дзюба Т. Талант як міра ваги: Діалоги, літературно- критичні та літературознавчі тексти. - Ніжин : ТОВ “Видавництво “Аспект-Поліграф”, 2008. - 188 с. - С. 31-39
Проніков О. Мудрий наставник педагогів О. Проніков // Деснянська правда. – 1990. – 7 грудня
· Реп’ях С. Рідний Павло Григорович: до 120-річчя П.Г. Тичини/ Станіслав Реп’ях // Деснянська правда. - 2011. – №7 ( 22 січня). – С. 3
· Сосновська Т. Без Тичини: на батьківщині славетного поета-академіка, у селі Піски на Чернігівщині, немає музею його пам’яті /Тетяна Сосновська // Українсь -ка літературна газета. - 2010. – №10 (14 травня). – С. 4-5
· Тельнюк С. Містифікація генія в тоталітарному пеклі (До 100-річчя П.Г. Тичини) / Станіслав Тельнюк // Дніпро. – 1991. - №1. – С. 181- 198
· Тичина Ю. Родовід поета: легенди і реальність / Юрій Тичина // ?
· Тютюнник Є. «Intermezzo» Михайла Коцюбинського мало вплив на «Сонячні кларнети» Павла Тичини / Євдокія Тютюнник // Урядовий кур’єр. – 2012. - № 12 (21 січня). – С. 18
· У поколіннях живе. Добірка віршів поетів Чернігівщини, присвячених пам’яті П.Г. Тичини // Літературний Чернігів. – 2011. - № 1(53). – С. 11-20
· Філенко Т. Покликання душі / Тарас Філенко // Київ. – 1988. - №1. – С. 164-170
· Ющенко О. Там, де Болдина гора… Павло Тичина про Чернігів / Олекса Ющенко // Деснянська правда. – 1991. – 19 червня
· Ященко О. Учитель Павла Тичини / Олена Ященко// Гарт. – 2011. – №39 (29 вересня). – С. 4; 11

Біографічна довідка

/Files/images/bbloteka_avtografv/тичина.jpg

Павло Тичина народився в 1891 році. Його становлення як митця відбувалось в найкращі для України часи, коли буйним цвітом квітувала українська національна культура. В 1905 році отримала довгоочікувану волю українська мова – завдяки зняттю заборони з українського друкованого слова. В цей час творили «старі», «молодші» і «зовсім молоді» представники української національної еліти: Іван Франко, Михайло Старицький, Микола Лисенко, Драгоманови і Косачі (серед яких зорею зійшла Леся Українка), М.Коцюбинський, Володимир Гнатюк, М.Грушевський, Леонтович, Русови тощо. Як поета Тичину благословив Коцюбинський, як художника – М. Жук.

В часи української національної революції Тичина став ії співцем, співцем, якого було визнано всесвітньо. Його збірка «Сонячні кларнети» була високо оцінена у всьому світі. Його геніальна збірка «Замість сонетів і октав» 1920 року поставила Тичину - поета, мабуть, вище за Блока, Олеся, Вороного.

Вже тоді Тичину стали не любити за його незбагненну і відкриту поезію. А коли перевернувся світ і на Україну прийшла радянська влада – влада робітників і селян, прачок і куховарок, Тичину перетворили на блазня. Його поезія була незрозумілою, закодованою для пересічного читача. Проте Тичина не емігрував, не зник, не перетворився на художника чи музиканта (в нього був неабиякий хист) , не кинувся у «всі тяжкі». Мовчки терпів їдкі епіграми, мовчки виконував призначення «придворного поета», мовчки роздарював себе людям – допомагав, і не тільки порадою, а й матеріально і вчителям, і митцям, і бібліотекарям, і школам. І залишався поетом. Якщо прочитати поезії Тичини неупередженими очима, не як хрестоматійні, можна побачити зовсім іншу поезію – іронічну (згадаємо збірку «Чернігів»), філософську. Деякі дослідники Тичини вважають, що поет містифікував свого читача, писав зовсім не те, що ми звикли читати.

Цікавою є історія народження всім відомої поезії «Чуття єдиної родини». Тичина написав її під впливом Шпенглера «Присмерк Європи» і «Рігведи», і йдеться в ній зовсім не про дружбу народів СССР, а оспівується більш глобальні речі – взаєморозуміння людей, націй всього світу. Тичина навіть дав майбутньому читачеві підказку, залишив мітку: в одній із своїх статей зронив, що мовляв, не мав на увазі і навіть не думав ні про якого Шпенглера.

Тичина, здається, не вважав себе талановитим поетом. Він достеменно знав, що він тільки предтеча, а месія – попереду. Він знав, що прийдуть більш талановиті, сильніші за нього поети. Тичина немовби передбачив і Стуса, і Симоненка, і Ліну Костенко. Але те найцінніше, що було в душі поета Тичини – любов, безмежність, кольори і музика, Бог і правда – залишились в його поезії назавжди, для всіх нас, українців.

Помер П. Г. Тичина 16 вересня 1967 року в Києві, похований на Байковому кладовищі. На могилі споруджено пам'ятник роботи скульптора В. Бородая.

В Чернігові відкрито дві меморіальні дошки, пов’язані з ім’ям П.Г. Тичини.

/Files/images/bbloteka_avtografv/Мемориальная доска в Чернигове на здании бывшей духовной семинарии, где учился П. Тычина.jpg


Меморіальна дошка на будинку колишньої духовної семінарії, де навчався Павло Тичина

/Files/images/bbloteka_avtografv/57987939.jpg


Меморіальна дошка на будівлі колишнього Чернігівського губернського земського статистичного бюро, де працював поет у 1914-1916 роках

Кiлькiсть переглядiв: 124