ОЛЬГА ЛАНТУХ
***
І славна , і могутня чернігівська земля.
Орлом понад Десною козацький клич кружля:
За волю, за народ, за право будь людьми
У сіверському краї! Бо сіверяни ми!
Сад Сонця і Любові
Повінчана корюківська земля
З весняною поліською красою.
І діадема сонячна здаля
Сія над нею, майже молодою.
Якби зібрать її дітей сюди
До берега, що зветься отчим домом,
То ген безмежно квітнули б сади, -
Бо з нашим «цвітом» - увесь світ знайомий.
Та все ж зібрались. Хай не всі таки,
І не отут, а в київському краї!
Єднаються, мов рідні, земляки,
І цей союз їх майже кожен знає.
Злітаються (не сходяться) тепер
Сюди, немов із вирію все птаство,
Професор, лікар, менеджер, шофер
На зустрічі в «Чернігівське земляцтво».
Щоб рідні обереги пригадать
І ближнього підтримати в розмові,
І щиро, ачи й радісно сказать
«Які ж ми, земляки, таки чудові!»
І мудрістю позначені роки
Проляжуть через рідні душу й серце.
Бо недарма плекали тут батьки
Надії, віри й чистоти озерця.
Й заквітчана Наумівка в цей час
Трима в долонях вже земляцьку мрію.
Ви чуєте, наумівці? ДЛЯ НАС
Сад Сонця і Любові зеленіє!
Дарунок цінний цей не просто так
Знайшов сюди із Києва дорогу.
Що яблунька – то рідний наш земляк;
Листочок – крок від отчого порога…
Шануймося! Ми, отже, не одні!
Для нас, про нас і з нами – наше братство.
Це свято – додалося ще рідні!
Святися ж бо, «Чернігівське земляцтво»!