Повернутися до звичайного режиму

Чернігівські стежки Шевченка

/Files/images/pod_2019/64485208.jpg/Files/images/pod_2019/96392501.jpg І

До 205-річчя від дня народження Тараса Григоровича Шевченка Чернігівська міська центральна бібліотека ім. М. М. Коцюбинського разом зі слухачами Безкоштовних курсів української мови вшанували пам’ять великого сина, патріота, кобзаря Т.Г. Шевченка, який поставив нашу державу на один щабель з найпрогресивнішими світочами людства.

Кандидат філософських наук Т. В. Андрійчук провела відкриту лекцію – відеопрезентацію «Чернігівські стежки Шевченка».

На Чернігівщині Т. Г. Шевченко був не один раз. Тут він створив ряд своїх безсмертних творів. У поемі «Катерина» про свій шлях на північ він говорить: «Знаю його, знаю. Аж на серці похолоне, Як його згадаю».

У лекції Тамара Володимирівна розповіла що Тараса Григоровича на Чернігівщині приймають найаристократичніші родини Тарновських з Качанівки, Галагани - Сокиринці, Лизогуби - Седнів. Шевченко знайомиться з найвизначнішими місцями Чернігівщини: розкішний парк та ліси Качанівки, де проживала родина Тарновських. Крім Качанівки Т. Г. Шевченко був у Ічні, Парафіївці, Тростянці, Батурині.

У другій половині травня 1845 р. Шевченко приїжджає у родину Галаганів за завданням Київської археологічної комісії їхав замальовувати історичні та архітектурні пам’ятки і побував не лише у місті над Удаєм, а й у селі Дігтярі, Густинському монастирі. Тоді ж зробив ескізи Спасо-Преображенського собору Прилук. Але Шевченко не знайшов у собі сил розлучитися з Чернігівщиною і знову вирушив до Седніва, де проживала сім’я Лизогубів. Під час перебування в їхньому маєтку Шевченко намалював їх портрети.

Наші земляки були вірними і щирими друзями Кобзаря. Вони взяли найактивнішу участь у його похороні на Смоленському цвинтарі в Петербурзі, перевезенні тіла Шевченка на Україну та перепохованні на Чернечій горі.

У Чернігівському музеї М. Коцюбинського зберігається сповнена сліз і непідробної туги промова Ганни Барвінок (дружини П. Куліша): «Великий друже наш, Батьку рідненький…»)

Після закінчення лекції, біля пам'ятника Шевченкові відбувся флешмоб присвячений творчості українського генія, слухачі безкоштовних курсів української мови, читали улюблені вірші, ті, в яких правда і сила, ділилися своїми враженнями та роздумами, а насамкінець заспівали "Реве та стогне Дніпр широкий". Вітер підхопив - і поніс над стародавнім Валом безсмертний голос Кобзаря. Все йде все минає. Але Шевченко буде жити в пам’яті народу, поки житиме Україна.

Кiлькiсть переглядiв: 321