Недільна презентація в Чернігівській центральній бібліотеці імені Михайла Коцюбинського
Олександр Білогура, студент першого курсу філологічного факультету Національного університету «Чернігівський колегіум» імені Тараса Григоровича Шевченка представив читачам свою першу збірку прози «Часточки душі»
Як сталося, що Ви почали вправлятися в написанні літературних текстів?
З 6-7 років почав читати, улюбленими книгами стали казки. Вони і стали тим жанром, яким я вперше випробував себе. Першими казками, слухачами яких були, звісно, батьки, стали «Вухастий нянь», «Зайчик – допомагайчик», «Котик Матроскін». Черпав натхнення і в улюблених мультиках, і навіть з коробки від дитячого прального порошку.
Років у 12-ть, надихнувшись «Робінзоном Крузо» Даніеля Дефо, спробував створити пригодницький роман – подорож до Бермудського трикутника, але невдало.
Коли навчався в 9 класі познайомився з «Енеїдою» Котляревського. Тоді-то і спробував «зібрати» у Раю багатьох відомих українців і «примусити» їх поміркувати над долею сучасної України. Так з’явились «Думи на небі» - трохи наївне оповідання, але дороге тим, що є першим моїм справжнім, оригінальним твором.
В подальшому зрозумів, що цікавіше спостерігати за людьми, аналізувати їхні емоції, намагатися бачити світ їхніми очима, плекати свої думки, складати свою філософію життя, а потім викладати це все на папері. Пізніше всі ці оповідання в хронології написання ввійшли в збірку «Часточки душі».
Хто порадив Вам літературну діяльність, наштовхнув Вас на цей шлях?
Наштовхнули на письменницький шлях друзі, а порадили займатися літературою батьки.
Чим, на Вашу думку, є літературна творчість?
Літературна творчість – це процес, який базується на кодуванні за допомогою слова своїх думок та емоцій та полягає у передачі цих кодів читачам через літературний твір.
Про що Ви пишете зараз, що Вас хвилює, над чим Ви задумуєтесь сьогодні?
Мої улюблені жанри в літературі – це фентезі та детектив. Тому зараз намагаюсь поєднати, зміксувати ці жанри в творі, присвяченому генеральному обозному Василю Дуніну – Борковському, персонажу дуже одіозному і тим самим цікавому.
Звідки черпаєте лексику?
Поповнювати свій словарний запас намагаюся за допомогою читання і опрацювання фразеологічних словників, які дуже люблю просто читати.
Який Ви читач? Що для Вас є цікавішим – проза чи поезія?
Читаю міфологію, фольклор – і не тільки тому, що це читання є розвиваючим, а і тому, що воно є «єдинокровним братом» казок, якими захоплювався в дитинстві. Серед детективів переважає класика жанру, наприклад, Артур Конан Дойл. В жанрі фентезі – улюблений Сапковський з його «Відьмаком». Нещодавно відкрив для себе Макса Кідрука і Любко Дереша. Взагалі-то сучасною українською літературою почав цікавитись зовсім недавно. Поезія у мене не в пріоритеті.
Ваша улюблена книга? Чи є у Вас потреба перечитувати книги?
Нещодавно вразила яскравістю образів книга Бернарда Шоу «Пігмаліон». Перевернула мої уявлення про українську історію книга Юрія Горліса – Горського «Холодний Яр».
Люблю перечитувати книги. Кожного разу знаходиш щось нове для себе. І те, що таке трапляється щоразу, скільки б не перечитував книгу, вражає.
Хто з письменників є для Вас зразком?
Здається, Сапковський, хоча не задумувався над цим.
Яка книга Вас вразила, але неприємно?
Такого не було. Може не задовільнити несподіване завершення сюжету. Таким чином мене вразив «Мартін Іден» Джека Лондона. А ще Макс Кідрук з його кінцівкою «Не озирайся і мовчи».
Які книги є у Вашій домашній бібліотеці?
Найбільші улюблениці в домашній бібліотеці – енциклопедії. В дитинстві вони приваблювали багатством ілюстрацій та мінімумом текстів. Зараз енциклопедії для мене – невичерпне джерело інформації.
[Мама Олена Миколаївна додає, що єдиний подарунок, який завжди замовляє Сашко – це книга].
В який момент Ви вирішили, що Ваші тексти варті оприлюднення?
Батьки завжди знали, що я щось пишу. На певному етапі почали вимагати від мене якогось результату. Вони і допомогли видати мою першу книгу. Хоча я довго вагався. Не був певен того, чи варті мої твори стати книгою.
Чи викладаєте свої твори в Інтернет?
Ні, не вважаю за потрібне. Книга має бути паперовою.
Чи є у Вас свої читачі? Вас цікавить зворотній зв’язок з Вашими читачами?
Мої читачі – це мої рідні і друзі. Вони є і моїми критиками. Я не боюсь критики, дослухаюсь до кожного зауваження.
Чому Ви вирішили подати свою книгу на конкурс?
Подати книгу на обласний конкурс «Книга року» порадила мені моя хресна мати – Світлана Сергіївна Петренко, яка працює в Чернігівській бібліотеці імені Михайла Михайловича Коцюбинського. Участь в конкурсі – випробування і водночас можливість піднести самооцінку.
Розмову вела завідувачка відділу обслуговування ЦБ ім. М. Коцюбинського Ольга Гайова
Директор Чернігівської міської комунальної централізованої бібліотечної системи Людмила Василівна Зіневич:
Сашко має величезний творчий потенціал. Талант дається Богом, а книга створюється працею. Здається, що Сашко свідомо націлений на працю над собою. Він – один з тих, хто в майбутньому має можливість долучитись до створення літератури європейського рівня на теренах України. До сьогодні українська література завжди відповідала запитам і бажанням суспільства., народу, який страждав від поневолення. Книга майбутнього мусить стати літературою народу – переможця. І це завдання вирішить покоління Сашка Білогури.
