Видатні постаті Чернігівщини: Грицько Чупринка

О ні, Поет – не гладіатор,
Що бавить натовп цирковий!
Поет – пророк, Поет – новатор
І вільний мучень життьовий.
В людських ганебних наріканнях
Огнистим цвітом він цвіте
І в світових сліпих блуканнях
До правди впевнений іде.

Він писав ліричні вірші і називав себе «естетом», а під час Української революції бився проти червоних загонів та керував антирадянським підпіллям у Києві. Його особистість була настільки яскравою та самобутньою, що генерал-хорунжий УПА Роман Шухевич взяв за псевдо його прізвище.

/Files/images/vidatn_postat_cherngvschini/128436760_3556815301067851_76242335108161778_o.jpg

27 листопада 1879 року в селі Гоголів Остерського повіту Чернігівської губернії народився Григорій Авраамович Чупринка, або ж Грицько Чупринка, український поет, автор збірок лірики «Огнецвіт», «Метеор», «Ураган» (1910), «Сон-трава», «Білий гарт» (1911), «Контрасти» (1912), поеми «Лицар-Сам» (1913), культурний, військовий і політичний діяч, нащадок старих родів козацької старшини, зокрема, Скоропадських та Галаганів.

Навчався у Лубенській та 3-й Київській гімназіях, та жодної не закінчив через бунтівний характер. Якось з села приїхав його батько у колоритному жупані, гімназисти почали підсміюватись. Гриць Чупринка «з усією своєю нестриманістю й безоглядністю» гострим словом морально знищив своїх кривдників. І гордо заявив, що вони з батьком нащадки козацького роду і не дадуть себе ображати.

Під час революції 1905-1907 років його вперше заарештували за «підбурювання» селян Чернігівщини до протестів, 1919-го він організував селянське антибільшовицьке повстання на Чернігівщині. За першим закликом селяни вступали до загону «отамана Григорія Оврамовича» – таким величезним був його авторитет. Після військового з‘їзду отаманів Холодного Яру знову був заарештований і 28 серпня 1921-го колегією Київського губернського ЧК засуджений до розстрілу. Його перу належать двадцять дві літературно-критичні статті й рецензії, зокрема про твори І. Нечуя-Левицького, Г. Хоткевича, М. Вороного. У першому найповнішому виданні творів Г. Чупринки в Празі 1926 р. упорядники вмістили 423 вірші українською мовою, літературно-критичні статті й рецензії.

Тобі – зневірений, розбитий,
Тобі, що ставиш власний хрест, –
Велю я знов життя любити,
Радіти знов і рвати квіти –
Тобі диктую маніфест.
Ти чуєш, як природа дише
Й як навкруги кипить життя
Великий Дух його колише;
Збуди ж найбільше, насвятіше,
НаймогутнÍше власне – Я!

/Files/images/vidatn_postat_cherngvschini/126129234_3543081835774531_6911552109936512085_o.jpg

Кiлькiсть переглядiв: 6