«Все минеться, а правда переможе» Пилип Морачевський

/Files/images/vidatn_postat_cherngvschini/127717035_3554392564643458_5517191481544512574_n.jpg

26 листопада 1806 року народився Пилип Семенович Морачевський — український просвітитель, педагог та письменник, відомий тим, що здійснив перший повний переклад Нового Завіту та Псалтиря українською літературною мовою, насмілився виголосити про право українського народу читати Святе письмо рідною мовою. Дослідник творчості Морачевського Василь Шендеровський переконаний, що саме Євангеліє у перекладі Морачевського та вірш Павла Чубинського «Ще не вмерла Україна...» стали приводом для проголошення царським урядом циркуляра, відомого як Валуєвський, про заборону друкувати книги «малоросійською» мовою, та згодом Емського указу 1876 року.

Народився Пилип Семенович Морачевський у селі Шестовиця на Чернігівщині. Батько, Семен Григорович, загинув на війні 1812 р, тож вихованням сина займалися мати та дід. Родина мала 100 десятин землі та кілька робітників-кріпаків. Друзями Пилипа в дитинстві були селяни, а мовою спілкування — українська. З дитинства складав вірші, перші твори присвячував рідним місцям — селу, де народився, та Чернігову. У 1816 р. його віддали до Чернігівського повітового училища, яке Пилип закінчив у 1820 р. та вступив до міської гімназії. Навчався хлопець добре, отримував похвальні листи та грамоти. За відмінні успіхи його ім’я та прізвище було віднесено до розряду учнів, які відзначилися в усіх науках, роблять честь гімназії та служать прикладом для учнів

/Files/images/vidatn_postat_cherngvschini/127028396_3554364221312959_6604753688318844371_n.jpg

У 1832 р. Пилип Морачевський склав екзамен з російської словесності у Харківському іспитовому комітеті та отримав звання вчителя-словесника. У 1842-1849 рр. він одночасно з викладанням працював на посаді інспектора спочатку чоловічої гімназії, а в 1849-1859 рр. — Ніжинського юридичного ліцею. Писав Пилип Семенович російською та українською мовами, володів також грецькою, латинською, німецькою, польською, французькою та церковнослов’янською. Підписувався літературним псевдонімом «Филимон Галузенко» (або «Хвилимон Галузенко») чи криптонімом «Ф. М.»

У Ніжині Морачевський займався також укладанням "Словаря малороссийского языка по полтавскому наречию", який у 1853 р. подав на розгляд до відділення російської мови і словесності Академії наук. У цьому словнику були зафіксовані всі слова, що побутували у живій мовній практиці.

У 1861 році Морачевський завершив переклад Євангелія українською і намагався отримати дозвіл на друк, оскільки на той час через постійні заборони російської влади не було видано жодної релігійної книги українською. У листі до митрополита Пилип Семенович писав: "На всех языках, словесно и письменно, проповедуется слово Божие ... Малороссия, которой языком говорит около 12 миллионов православных христиан, не имеет на своем языке даже Евангелия".

Через деякий час письменник отримав відповідь: "По частном совещании со Святейшим синодом уведомляю вас, что перевод Евангелий, сделанный Вами или другим кем-либо, не может быть допущен к печатанию". Вища церковна влада давала зрозуміти, що український переклад Євангелія не має права на існування. Дозволити видати Біблію українською мовою було рівнозначним визнати окремішність українського народу й української мови.

Безперечно, ця відмова була тяжким ударом для П. Морачевського. Було підготовлено подання для президента Російської академії наук та Святійшого Синоду із високою оцінкою роботи П. Морачевського та проханням розглянути переклад саме з богословського погляду та дозволити друкування Євангелія українською мовою. У той же час поліція отримала донос, у якому зазначалося, що у друкуванні дуже зацікавлені українофіли. Ця кляуза відіграла вирішальну роль. Справу про переклад було передано міністру внутрішніх справ Валуєву, який категорично заявив: "Малороссийского языка нет и быть не может".

У липні 1863 р. було видано сумнозвісний Валуєвський циркуляр.Видавати Євангеліє категорично й остаточно заборонили.

17 квітня 1879 р. П. Морачевський помер, так і не побачивши результатів своєї величезної роботи. В травні 1904 р. онук ученого — Віталій Морачевський — звернувся до президента Академії наук Великого князя Костянтина Костянтиновича Романова з проханням видати переклад Святого Письма, здійснений його дідом, і передав до Академії примірник тексту. Нарешті навесні 1906 року переклад Морачевського побачив світ. Лише за 1906—1907 роки продано 129 000 книжок. Багато осіб, причетних до видання Євангелія, було відзначено нагородами, але автора перекладу навіть не згадали. Не було його прізвища й на виданому Євангелії, адже з часу смерті автора перекладу минуло 32 роки....

Всеукраїнська православна церковна рада в Києві схвалила україномовний варіант Євангелія, його офіційно почали використовувати при проведенні церковних обрядів та відправ. Українська мова Євангелія була така проста, що вперше Святе Письмо міг прочитати навіть простий селянин.

«Щиру молитву чужою мовою не вознесеш». Пилип Морачевський

Кiлькiсть переглядiв: 187