Віртуальна майстерня: Створюємо ДІДУХ власноруч

В Україні традиційним святковим символом на Новий рік тривалий час була не зелена ялинка, а Дідух— різдвяна прикраса з соломи.

«Дідух до хати – біда з хати» - каже народна приказка. Саме тому напередодні новорічних і різдвяних свят ми вирішили розповісти про Дідуха та спробуємо його зробити.

/Files/images/mn-ekspozitsya_polska_avtentika/diduh_simvol_rizdva29.jpg

Солом’яний Дідух – автентичний український символ Різдва. За народною українською традицією, з першою Різдвяною зіркою наші пращури заносили до хати святковий сніп – Дідух. Його ще називають дідо, дідочок, сніп-рай, коляда, колідник.

Солом'яний оберіг — це дух предків, дідів, збереження традицій і пам'яті родини. Це символ доброго врожаю, миру й злагоди в родині, достатку в домі. Традиція ставити в оселі на покуті дідуха походить ще з дуже давніх часів. У дохристиянських віруваннях він був утіленням бога Коляди, символом пам'яті про предків.

Слово «дідух» має давнє коріння. Неважко здогадатися, що йдеться про дух діда, чи дідівський дух, продовжувача роду. Традиційно в нашого народу був розвинений високий культ пращурів. У кожній родині поіменно знали й відповідно шанували до сьомого коліна всіх попередників. Уважалося, що душі (духи)предків постійно контактують із родиною, допомагають у господарській діяльності, сприяють родючості ниви, оберігають збіжжя від пожеж, повеней, градобою, стежать, щоб у родині був лад і спокій. Тому в давнину чотири рази на рік улаштовували сімейну «вечерю для дідів», на яку запрошували душі всіх своїх попередників. Для неї готували спеціальні обрядові страви і кутю, що вважалися їжею богів.

Готують Дідух з літа. Раніше все узгоджувалося з давнім сакральним православним календарем та певними видами господарських робіт: сівбою, плеканням посівів, збиранням врожаю. В основі календарних свят лежить аграрний цикл наших предків, умовне колесо року із важливими точками на ньому — рівноденнями, сонцестояннями та періодами між ними.

Виготовляли його з першого зажинкового снопу та останнього обжинкового. Починалися жнива, робився перший сніп. Він називався «дідом» або «дідова борода». Коли закінчувалися жнива, в’язали на полі останній обжинковий сніп, який урочисто підв’язувався червоною стрічкою і його називали «бабою». Вони зберігалися до зими. З цього колосся і робили дідух.

/Files/images/mn-ekspozitsya_polska_avtentika/DSC_0758.JPG

Ми будемо робити Дідух –дерево.

Він складається з певної кількості гілочок. Найменша кількість - 12. Насправді дідух мав би мати стільки колосків, скільки в році днів. Тоді ця кількість ділиться на число гілочок. В одному пучку має бути сім колосків (символ сім’ї, днів тижня і семи поколінь). Дідух цілком можна вважати моделлю уявлень українців про створення світу, Світовим деревом.

Ставити Дідуха потрібно на покуті вашої оселі. У наших бабусь він стояв під іконами. Різдвяне дерево оселялося в хаті аж до Водохреща. Потім його обмолочували: зерно висівали, а солому спалювали. Навіть в сучасних умовах висіяти зерно можна символічно. В жодному разі не викидайте Дідуха на смітник! Адже цей прадавній сніп уособлює не лише Різдво, а й безперервний зв’язок поколінь, багатство, спокій і саме життя.

Створюємо Дідух власноруч. Майстер-клас Олени Дудкіної та Наталії Ущенко.

Кiлькiсть переглядiв: 7