МАРІЯ ПІДГІРЯНКА - 140 років від дня народження

Скажу, діти, вам казку:
Приніс зайчик дров в’язку,
Поколов їх дрібненько.
Зварив юшку швиденько.
Юшка була солодка –
Моя казка коротка.

29 березня 1881 року народилася українська поетеса і педагогиня Марійка Підгірянка.

/Files/images/pismenniki-yuvlyari/166069122_3883617748387603_6915781366319136428_n.jpg

Народилась Марія Омелянівна Ленерт – справжнє прізвище Підгірянки – на Івано-Франківщині. Батько працював лісником, у родині було шестеро дітей, тож довелось обирати, хто буде вчитись у школі. Братам Марійки пощастило більше, а дівчинка почала навчання вдома, допомагав їй у цьому дідусь-священник. Вчилась вона легко, адже від природи мала прекрасну пам’ять, могла переповісти майже дослівно, лише раз прочитавши.

Згодом Марія отримала стипендію і потрапила до школу для дівчат. У тринадцять років почала писати вірші польською, згодом, під впливом творів Тараса Шевченка, – українською.

У 19 років Марія Ленерт склала екстерном екзамени в учительській семінарії та отримала право вчителювати.

/Files/images/pismenniki-yuvlyari/166332704_3883617908387587_7999699615226300478_n.jpg

40 років вона віддала педагогічній роботі, працювала у багатьох селах, використовувала цікаві й новаторські на той час методи в учительській практиці: ввела поняття «домашнє завдання», малювала на дошці різнокольоровою крейдою, складала короткі віршики для малечі. Всюди, де вона працювала, діти з великою охотою ходили до школи.

У 1903 році під іменем Марійка Підгірянка було надруковано вірш “Ой не нам та не нам в кайданах ходити”, а у 1908 році вийшла перша збірка віршів

Після розпаду Австро-Угорщини Підгірянка жила в Карпатських горах, активно організовувала школи для навчання дітей українською, багато писала. До 1957 року її вірші друкувались лише у видавництвах за кордоном і лише згодом потрапили в українські дитячі журнали. У 1960 році Підгірянку прийняли в члени Спілки письменників України, перед смертю письменниці вийшло окреме видання віршів.

Час змінює все: країни, кордони, людей. Перші маленькі віршики, які мами читають діткам, залишаються незмінними. Невигадливі, прості, але в них весь світ, у якому вічні добро і любов)

Скочив котик,
Сів на плотик,
Миє ротик і животик.
Він миленькийІ чистенький,
Гарний Мурко
Мій маленький.

Підготувала провідний бібліограф бібліотеки ім. М. Коцюбинського Олена Рахно

Кiлькiсть переглядiв: 101