Повернутися до звичайного режиму

Книга спогадів Миколи Сидора-Чарторийського «На зеленій Лемківщині» з фонду Українсько-канадського центру

/Files/images/kanadsko-ukranskiy_tsentr/69678058_117647199591064_4662189091457073152_n.jpg

Ми продовжуємо огляд літератури Канадсько-українського центру з минулого Лемківщини.

Цікавим джерелом з історії регіону є книга спогадів Миколи Сидора-Чарторийського «На зеленій Лемківщині». Автор спогадів – член ОУН, керівник підгрупи «A-I» похідної групи «Південь», з 1943 року – в УПА. Після війни проживав у США.

З проголошенням Карпатської України в 1938 –1939 роках Микола Сидор- Чарторийський стає членом Карпатської Січі і бере участь в боротьбі з чехами та мадярами. Працює діловим секретарем Українського Національного Об'єднання. Після падіння Карпатської України переїжджає на Лемківщину, де організовує в містечку Яслиська першу Українську народну семикласну школу й стає її першим директором.

/Files/images/kanadsko-ukranskiy_tsentr/69263403_117647242924393_6008650386586468352_n.jpg/Files/images/kanadsko-ukranskiy_tsentr/68950819_117647226257728_6130874418412388352_n.jpg

Книга «На зеленій Лемківщині» охоплює період з 1939 до 1941 року, коли автор виїхав до Холма.

Перша половина книги присвячена спогадам про бойові дії (до грудня 1939 року). Далі автор детально описує створення школи в Яслиськах та свою роботу там. Як пише автор, української школи в Яслиськах не було «від сотворення світу». Священики і голови громад дуже раділи її появі, адже українські діти там мали можливість вивчати рідну мову, історію, культуру. Все довелося починати з нуля, адже не було жодного українського підручника, жодної книжки. Разом із Миколою Сидором-Чарторийським у школі працювали ще двоє вчителів, та одна вчителька, дочка священика. Навесні на базі школи в Яслиськах провели навіть першу вчительську конференцію для вчителів з довколишніх громад.

З теплотою автор згадує цей період своєї діяльності та Лемківщину «Така чудова наша зелена Лемківщина! Такі милі й лагідні гори! Потічки бистрі, долини зелені і милі люди… А їхні чудові, інколи сумовиті пісні, які я так до сліз любив…»

Підготувала завідувачка Українсько-канадським бібліотечним центром Олена Терещенко

Кiлькiсть переглядiв: 120