Любов Яновська – авторка самобутньої прози й драматургiї.

/Files/images/vidatn_postat_cherngvschini/226552894_4232644440151597_1605446747995940949_n.jpg

Любов Яновська – авторка самобутньої прози й драматургiї. Народилася вона 30 липня 1861 року в селі Миколаївка Борзнянського повіту на Чернігівщині в маєтку своєї бабусі – Любові Боголюбцевої, рідної сестри Ганни Барвінок.

Мати Любові Яновської – Марія Боголюбцева, вихованка Пантелеймона Куліша, який сильно впливав на погляди пані Марії, залучав до спільної творчої діяльності, посилав у Францію для вдосконалення французької мови. Це сильно не подобалося її чоловікові. За словами Любові Яновської, батько був незадоволений тим, що його дружина відволікається від домашніх обов’язків.

Атмосфера в сім’ї була напружена. З одного боку – мати українка карала дітей за вживання російської, з іншого – батько росіянин-українофоб карав дітей за українську.

Наступним випробуванням національної свідомості пані Людмили стало навчання у Полтавському інституті. Тут молодь виховували у шовіністичному ключі, тому закінчила його письменниця з переконанням «наука і русифікація то є синоніми, й інтелігентові розмовляти по-українськи – то обкрадати самого себе».

/Files/images/vidatn_postat_cherngvschini/228490203_4232646433484731_3119993040709451310_n.jpg

Важливу роль у житті та становленні пані Яновської відіграв Володимир Шемет. Переконаний «тарасівець» пробудив в письменниці національну свідомість та почуття відповідальності за українську культуру. Таким чином, у 1897 році вийшло перше друковане оповідання Любові Яновської українською мовою – «Злодійка Оксана». Втім, прагнення писати українською підтримували й інші українські діячі: Микола Лисенко, Михайло Старицький, Олена Пчілка.

Письменниця активно працювала на лiтературнiй нивi поруч iз дуже вiдомими й менш вiдомими письменниками, такими як Леся Українка, Михайло Коцюбинський, Василь Стефаник, Ольга Кобилянська, Грицько Григоренко, Микола Кибальчич, Тимотей Бордуляк, Модест Левицький та iн. Стояла разом з ними бiля витокiв нацiонального модернiзму.

/Files/images/vidatn_postat_cherngvschini/228328683_4232646640151377_7080133608962407508_n.jpg

Важливим у творчості Людмили Яновської є зображення «маленької людини». Вона писала не тiльки про селянина, а й про лiсника, рибалку, мiщанина, прикажчика. Завдяки майстерно побудованому сюжету посилювався емоцiйний вплив оповiдань. Поряд iз соцiальною характеристикою героїв письменниця подавала й глибоку iндивiдуально-психологiчну мотивацiю їхнiх учинкiв. Вона показувала людей такими, які вони є, не прагнула ідеалізувати чи зробити «абсолютним злом».

Характерною особливістю оповідань також є «народорелігійна мораль» – ситуації, коли люди вчиняють відповідно до власного розуміння справедливості, навіть якщо це суперечить Божим Законам.

Любов Яновська залишилася в тіні своїх більш відомих сучасників, проте зробила значний внесок до збереження та висвітлення філософії, психології та світогляду українського народу, вказуючи також на актуальні проблеми та настрої, що панували в тогочасному суспільстві.

Використані джерела:
  • Горболіс Л. Філософія життя українців крізь призму народорелігійної моралі у прозовому доробку Л. Яновської / Лариса Горболіс // Сіверянський літопис. – 2000. – № 4. – С. 149-157.
  • Шумило Н. Любов Яновська : до 150-рiччя вiд дня народження / Наталія Шумило // Дивослово. – 2011. – № 7. – С. 52-58.

З оповіданнями Людмили Яновської можна ознайомитися за наступними покликаннями:

https://elib.nlu.org.ua/view.html?&id=12228

https://elib.nlu.org.ua/view.html?&id=12227

Кiлькiсть переглядiв: 41