11 вересня - професійне свято працівників кінематографії - День українського кіно
11 вересня - професійне свято працівників кінематографії - День українського кіно - встановлений Указом Президента і відзначається щорічно у другу суботу вересня.
До Дня українського кіно у Мистецькому просторі читальної зали Чернігівської міської бібліотеки ім. М. Коцюбинського розгорнуто відкритий перегляд книг «День українського кіно», де представлені видання, які розкривають історію створення вітчизняного кіно, книги про відомих режисерів та акторів українського кіно, мистецький журнал «Кіно Театр».
Окремий розділ присвячено талановитому митцю, кінорежисеру, письменнику, нашому земляку – Олександру Петровичу Довженко, 127- річницю від дня народження якого відзначаємо 10 вересня. Тут зібрані щоденникові записи, збірники листів, архівних знахідок, спогадів, збірники статей, промов, виступів Олександра Довженка, біографічні романи С. Плачинди, К. Тур-Коновалова та Д. Замрій.
Представлені цікаві видання творів О. П. Довженка. Зокрема, кіноповість «Поема про море», яка видана наступного року після присудження О. Довженко Ленінської премії (1959 р.) за літературний кіносценарій «Поема про море». Обкладинка видання оздоблена художнім тисненням, що зображує відблиски на воді та бакен, форзац на початку і в кінці книги має зображення затоплених водою селянських хат. Книга містить кольорові малюнки та закладку-стрічку. Ще одне гарне видання 1976 року – кіноповість «Зачарована Десна», оформлена українським художником-графіком, живописцем Олександром Івахненко (до речі теж наш земляк).
Виставка доповнена класикою українського кінематографа – збірниками кінематографічних творів: «Лісова пісня. Мавка», «Вечір на Івана Купала», «Білий птах з чорною ознакою», «Легенда про княгиню Ольгу» (режисер Ю. Іллєнко); «Вавилон XX», «Сон», «Тіні забутих предків», «Камінний хрест» (режисер, актор І. Миколайчук) та інші.
Не можна оминути увагою і представлений на виставці аналітичний мистецький журнал про сучасні кіно та театр «Кіно-театр». На сторінках журналу концентрується інформація про події в українському та зарубіжному театрі й кіно, а головне – осмислюються процеси, аналізуються й оцінюються вистави і фільми, коментуються прем’єри, знайомить з кінематографічною спадщиною. Журнал від самого початку є часткою культурно-інформаційного життя Незалежної України, можливістю вислову для тих, хто любить мистецтво, для кого потрібні краса і духовність. Інакше й не могло бути адже заснований він у 1995 році студентами Національного університету «Києво-Могилянська академія», слухачами курсу «Кіномистецтво» на чолі з кінокритиком Ларисою Брюховецькою. До редколеґії увійшли відомі режисери, драматурги, культурологи.
Сьогодні майже кожен має смартфон чи комп’ютер, за допомогою яких можна вийти в інтернет. Все це дає змогу дивитись будь-які фільми не виходячи з дому. І сучасній молоді важко уявити що якихось тридцять років тому найпопулярнішим було кіно. Якщо до кінотеатру привозили цікаву стрічку, то це була подія міського масштабу: аншлаги у перші дні демонстрації, черги за квитками.
Перша українська кінозйомка відбулася у вересні 1896 року в Харкові, де фотограф Альфред Федецький зняв кілька хронікальних сюжетів. А вже в грудні він влаштував перший український кіносеанс у Харківському оперному театрі. З осені 1922 року на берегах Чорного моря – в Ялті та Одесі – розпочалося виробництво художніх фільмів. Першою українською кіноактрисою стала Віра Холодна, вона переважно знімалася в Одесі. У 1928 році в Україні відкрили Київську кінофабрику, яка згодом була названа на честь Олександра Довженка.
Українські художники впродовж минулого століття створили власну яскраву кіношколу, яка гідно збагатила світове кіно. У пам’яті назавжди залишаться імена Олександра Довженка, Івана Кавалерідзе, Марка Донського, Сергія Параджанова, Леоніда Бикова, Леоніда Осики, Івана Миколайчука і багатьох їх талановитих творчих послідовників.
Протягом останніх років в український кінематограф прийшло нове покоління кіномитців. Всі вже знають, що українське кіно існує і воно класне. Суттєва особливість фільмів – нова ступінь свободи. Можна знімати про те, що було заборонене за радянських часів, можна знімати що завгодно.
Але не всі можуть подивитись його на великому екрані. До речі, як не згадати цьогорічний вражаючий національний тур «Кіно просто неба», що прокотився цим літом десятьма областями України, аби доставити (у буквальному сенсі) до глядача сучасні українські фільми. (Див. https://mhp.com.ua/uk/news-mhp/Kinoprostoneba) Мета проєкту – показати сучасне українське кіно у громадах, де немає кінотеатрів і можливості дивитися українське кіно на великому екрані та з якісним звуком. Забезпечував перегляд фільмів просто неба кіномобіль — автономна мобільна автоплатформа з великим LED екраном, мобільною сценою, якісним звуком та всім необхідним обладнанням для забезпечення кінопоказів у будь-який час доби, незалежно від місця розташування, та за будь-якої погоди. (до Чернігова «Кіно просто неба» завітало у серпні)
Крім того, глядачі у різних куточках України, куди прямувало українське кіно із доставкою, мали змогу поспілкуватися з метрами нашого кінематографа — режисерами, акторами, сценаристами: Михайлом Іллєнком, Ярославом Пілунським, Андрієм Дончиком, Сашком Лірником та іншими. Амбасадорами Національного туру стали Богдан Бенюк, Ахтем Сеітаблаєв та Ірма Вітовська.
