1 вересня відзначаємо день народження поета, перекладача, літературознавця Ігоря Качуровського.

/Files/images/vidatn_postat_cherngvschini/240906249_4329844857098221_1780579870333430459_n.jpg

…А досі думалось: до смертної хвилини
Я вірші кластиму – цеглина до цеглини –
І будуватиму краси незримий Рим
З колонами дзвінких і витончених рим…

Ігор Васильович Качуровський народився 1 вересня 1918 року в Ніжині. Його дитинство пройшло в селі Крути, де матір мала садибу. Неспокійні часи принесли переслідувань і репресій змусили сім’ю Качуровських перебратися в Курськ.

У 1941 році вони повернулися до рідного села. А вже у 1943 вирушили на Захід. Австрія, Німеччина, Аргентина, знов Німеччина… Повернення до Європи у 1969 розірвало низку безкінечних втеч і стало початком нового життя для Ігоря Качуровського – він одружився з Лідією Крюковою, дочкою відомого художника Бориса Крюкова, і був запрошений як літературний оглядач до мюнхенської редакції радіо «Свобода». Водночас захистив докторську дисертацію і став викладачем, а згодом професором Українського Вільного Університету в Мюнхені.

Але щойно Незалежність відкрила йому шлях на омріяну Батьківщину, він відвідав Київ, рідний Ніжин і дім свого дитинства у Крутах.

Володимир Базилевський у статті, присвяченій Качуровському писав, що Іван Васильович однаковою мірою відомий і невідомий. «Це майже виняткова ситуація. Скажімо, його ім’я широко знане у вузьких колах літературознавців та теоретиків літератури, для яких він є вельми незаперечним авторитетом… Знають його перекладачі й теоретики перекладу – в нього є студії найпомітніших явищ українського перекладацтва, а до того ж він знаний і як один із найцікавіших наших перекладачів світової поезії… Визнання його в широких колах ще не перейшло в справді широке загальнонаціональне визнання, яке він заслужив. Оприлюднення його текстів в Україні ще триває, потрібен час на осмислення всього того, що зробив Качуровський».

Серед численного творчого доробку Ігоря Качуровського: збірки поезій «Над світлим джерелом» (1948), «В далекій гавані» (1956), «Пісня про білий парус» (1971), «Свічада юності» (1990); поема «Село» (1971); повість «Залізничний куркуль» (1959); романи «Шлях невідомого» (1956), «Дім над кручею» (1966); і безліч перекладів…

Пропонуємо ознайомитися з деякими віршами Ігоря Качуровського:

Поет

Не має значення: тіяра чи галера,
На раменах твоїх лахміття чи вісон,
Чи ти переступав, чи пильнував закон,
І хто була вона – мадонна чи гетера.
Чепіги рільника, рушниця браконьєра,
Меча і берла міць, залитий кров’ю трон –
Не це важливо нам. Бо не міраж, химера,
А дійсність – тільки вірш і ліри чистий тон.
Хоч ти плазуєш псом до панського підніжжя
І ночі присвятив науці чорнокнижжя,
Сплітаючи діла в один гадючий сплет,
Хоч на твоїй путі отруйне зло цвістиме,
Та ми найтяжчий гріх і злочин непростий
Тобі прощаємо, тому що ти – поет.

***

Мене колись не брала жодна сила,
І спробує, було, та не здола.
Я – з покоління, що війна скосила,
Зі знищеного голодом села,
З народу, здесятованого тричі,
З тих, кому смерть сто раз гляділа в вічі.
А потім став я мов забутий човен
На нерухомім плесі самоти,
Де тільки зрідка вітер, як Бетговен,
Торкав вербові клавіші-листи
І музикою в тишині сумирній
Звучав осінній смуток надвечірній.
І ось тепер, забувши давню вдачу,
Покинувши і човен мій, і став,
Мов раб, хилюся, мало що не плачу,
Твій слід цілую, на коліна став,
І вже не бачу світу за сльозами……
Любов і смерть – це – іноді – те саме…

Підготувала Мельник Анна, бібліографка Чернігівської ЦБ ім. М. Коцюбинського.

Бібліографія:
  • Качуровський І. Променисті сильвети: Лекції, доповіді, статті, есеї, розвідки / Ігор Качуровський. – К. : Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2008. – 766 с.
  • Качуровський І. Лірика / За ред.. Володимира базилевського і Олени О’Лір / Ігор Качуровський. – Львів : Астролябія, 2013. – 384 с.
  • Качуровський І. Шлях невідомого: Проза / Ігор Качуровський. – К. : Вид. дім «Києво-Могилянська акад.», 2006. – 443 с.
  • Качуровський І. Спомини і постаті / Упоряд., передм. і прим. Олени Бросаліної. – К. : ТОВ «Видавництво «КЛІО»», 2018. – 608 с.
  • Базилевський В. «Ім’я – це знак…» / Володимир Базилевський // Літературна Україна. – 2010. – 4 листопада. – с. 5.
  • Базилевський В. «Бачу я душу мою крізь прочитані книги…» : Володимир Базилевський і Михайло Слабошпицький – про феномен Ігоря Качуровського / Володимир Базилевський, Михайло Слабошпицький // Літературна Україна. – 2005. – 22 грудня. – с. 1, 7.

Кiлькiсть переглядiв: 21