Видатні постаті Чернігівщини: ПИЛИП МОРАЧЕВСЬКИЙ
Мабуть, ви чули про сумнозвісну заяву розлюченого міністра внутрішніх справ Російської імперії Валуєва: «Малороссийского языка нет и быть не может!», - яка лягла у підвалини так званого Валуєвського циркуляра в липні 1863 року? А чи знаєте ви, що саме викликало таку лють? Це були подвійні паперові аркуші перекладу Євангелія Нового Завіту українською мовою Пилипа Морачевського, який у супровідному листі писав: «…а Малороссия, которой языком говорит 12 миллионов православных христиан, не имеет на своем языке даже Евангелия».
Попри те, що рецензенти Академія наук Росії визнала його переклад найкращим серед усіх аналогічних слов’янських перекладів, Морачевський помер, так і не побачивши своєї монументальної праці.
Ім’я українського просвітника, письменника, педагога Пилипа Семеновича Морачевського поєднало два села на Чернігівщини – Шестовицю і Шняківку. У першому він народився 26 листопада 1806 року в родині небагатого шляхтича. В селі Шняківка Ніжинського повіту, де придбав садибу, 17 квітня 1879 року пішов з життя і був похований на кладовищі біля церкви.
Певні статки батьків дали можливість Пилипу Морачевському дістати досить пристойну на ті часи освіту: закінчив Чернігівське повітове училище та міську гімназію, фізико-математичне відділення Харківського університету. Він змалку захоплювався складанням віршів, але любов до поезії прищепив юнакові І. Кулжинський – літературознавець, етнограф та далекий родич. За його сприяння вірші поета-початківця 1831 року з’явилися на сторінках «Украинского альманаха». Захоплення літературою сприяло тому, що Морачевський склав екзамен з російської словесності в Харківському іспитовому комітеті та отримав звання вчителя-словесника. До 1849 року викладав російську словесність у Луцькій та Кам’янець-Подільській гімназіях. Тривалий час спілкувався тільки російською мовою, але з початком ніжинського періоду життя, коли працював на посаді інспектора Ніжинського юридичного ліцею, Морачевський ґрунтовно береться за вивчення на науковій основі української мови та починає писати вірші українською. Цей час виявився найпліднішим для нього і в професійному, і в літературному сенсах. Поема «Чумаки, або Україна в 1768 р.» на думку дослідників співвідноситься з поемою Тараса Шевченка «Гайдамаки». Тоді ж Пилип Семенович почав укладати «Словарь малороссийского языка по полтавскому наречию». У цьому словнику були зафіксовані всі слова, що побутували у живій мовній практиці.В 1853 році він подає Словник до розгляду Імператорської Академії Наук. Водночас починає перекладати українською Святе письмо.
У 1859 році Морачевський пішов у відставку, отримавши за роки сумлінної праці орден Станіслава ІІ ступеня та звання колезького радника. Він продовжує плідно працювати: 16 листопада 1861 року переклад усіх чотирьох Євангелій було закінчено, виправлено й переписано начисто. Але з суто політичних причин виходу перекладу у світ не сталося. Проте автор не перестає трудитися, перекладаючи окрім Євангелія ще й «Діяння Апостолів», «Псалтир», укладає курс «Священної історії» для училищ і народних шкіл. Він вірив, що «все минеться, правда зостанеться». Усі зроблені ним переклади надіслав до Академії наук на зберігання до ліпших часів.
Найголовнішу працю життя Морачевського було надруковано лише 1906 року – майже за три десятиліття після його смерті. Високу оцінку перекладові надав відомий на той час мовознавець Павло Житецький: «Морачевський найвищою мірою володів відчуттям народної мови й, так би мовити, психологією її. Він всі зусилля докладав до того, щоби не відступивши від змісту слов’янського тексту, внести у свій переклад психічну тканину малоросійської мови й притаманні їй звороти та звичаї. З неї він почерпнув своє натхнення, що надає його перекладові тепла і живих фарб».
За 1906-1907 роки продано 129 000 книжок трьох Євангелій Матвія, Марка й Луки. Фантастичний, як на той час, наклад! Багато осіб, причетних до видання Євангелія, було відзначено нагородами. Не згадали тільки одну особу - автора перекладу. Не було його прізвища й на виданому Євангелії. Людини, яка зробила апостольську справу, названо не було.
В теперішній час, коли ми воскрешаємо несправедливо забуті славетні імена справжніх подвижників національного духу, запам’ятаємо ім’я першого перекладача Біблії українською Пилипа Морачевського, кредо життя та діяльності якого було: «Щиру молитву чужою мовою не вознесеш».
Підготувала Ольга Чирик, бібліограф Чернігівської міської бібліотеки ім. М. Коцюбинського.
Джерела:
- Козирський В. Духовний подвиг Пилипа Морачевського / В. Козирський, В. Шендеровський // Дзеркало тижня. – 2006. – 5 серп.
- Котенко Т. Перший перекладач Євангелії українською мовою Пилип Морачевський / Т. Котенко, В. Шендеровський // Пам'ять століть. - 2009. - № 3 -4. - С. 235-242.
- Кушніренко М. Ратай поля духовного // М. Кушніренко // Біла хата. – 2007. - 13 груд.
- Онищенко О. Український апостол / О. Онищенко // Деснянка вільна. – 2012. - № 2. – С.8.
- Самойленко Г. Пилип Морачевський - перший перекладач Святого письма українською мовою // Літературний Чернігів. - 2006.- № 4 (36). - С. 180-187.
