Видатні постаті Чернігівщини: АНАТОЛІЙ ПОГРІБНИЙ
3 січня 1942 року в с. Мочалище Бобровицького району, що на Чернігівщині, народився Анатолій Погрібний – відомий український літературознавець, письменник, публіцист, критик, культурний, політичний та громадський діяч, лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка та багатьох інших відзнак. Ще за життя його називали «народним професором» та «лицарем національної ідеї».
Анатолій Погрібний – автор понад тисячі наукових статей та десятків монографій: «Художній конфлікт і розвиток сучасної прози», «Олесь Гончар», «Відповідальна перед епохою», «Борис Грінченко», «Борис Грінченко у літературному русі кінця XIX — початку ХХ ст.», «Розмови про наболіле», «Класики не зовсім за підручником», «Світовий мовний досвід та українські реалії» та інших.
У 2007 році побачили світ останні його книги – публіцистичний твір «Захочеш і будеш» та хрестоматійне видання «Літературні явища і з’яви», де ґрунтовно розглянуті процеси, персоналії та твори української літератури.
«Він був життєво необхідний нашій літературі, нашому суспільству в епоху суцільної боротьби за виживання українського народу і самої України. І це – не перебільшення. Це – гірка правда. Наша реальність. Реальність сьогоднішнього дня. Сама доля, сам Господь Бог послав нам чесного і мужнього побратима, який, як ніхто, у собі поєднував позицію публіциста і громадянина. Його перо в нашій надзвичайно неоднозначній політичній ситуації в Україні відіграло неабияку роль.
...Він, як ніхто, закликав усіх нас, не лише молодь, переступити через ментальність учорашнього унтерменша, відчути себе господарем своєї землі, позбавитися комплексів раба і сміливо й гордо розмовляти рідною мовою, молитися в своїх церквах, вивчати свою історію, а не писану прибульцями з інших країв чи сусідніх столиць. Анатолій Григорович постійно стверджував, що мало завоювати Незалежність, головне – її відстояти…» (Зі статті Олега Чорногуза «Його усмішка, або штрихи до портрета»).
Все своє життя Анатолій Погрібний боровся за українство в українцях, перебуваючи на багатьох високих посадах, намагався найбільше зробити для України, як ведучий авторських програм «Якби ми вчились так, як треба» та «Розмови про наболіле» звертався до широкої слухацької аудиторії, відверто та переконливо говорив про суспільні проблеми, виступав на захист української мови.
Не стало Анатолія Погрібного 9 жовтня 2007 року, поховали вченого в Києві на Байковому кладовищі.
«Не бути збоку, не допускати й думки, буцімто від тебе нічого не залежить, нарощувати переможну присутність українського голосу та української волі в Україні - цим маємо найширше перейматися». (Анатолій Погрібний).
Бібліографія:
- Анатолій Григорович Погрібний : [некролог] // Слово і Час. – 2007. - № 11. – С. 96.
- Дзюба С. Якби ми вчились так, як треба, то… вчилися б у Погрібного / Сергій Дзюба // Деснян. правда. – 2014. – 24 лип. – С. 8.
- Карпенко В. Життя як спалах // Віталій Карпенко // Літературна Україна. – 2011. – 29 груд. – С. 1, 3.
- Карпенко В. Талант суто український, душа також / Віталій Карпенко // Пам'ять століть. – 2001. - № 6. – С. 125-137.
- Наєнко М. Як треба вчитися / Михайло Наєнко // Дивослово. – 2007. - № 11. – С. 64.
- Пасемко І. Великий українець і патріот / Іван Пасемко // Вітчизна. – 2008. - № 9-10. – С. 144-146.
- Хоменко О. Анатолій Погрібний: прості уроки складної української / Олександр Хоменко // Літературна Україна. – 2012. – 11 жовт. – С. 12.
- Чорногуз О. Його усмішка, або Штрихи до портрета / Олег Чорногуз // Українська літературна газета. – 2011. – 4 листоп. – С. 14.
Підготувала Олена Куннова, головний бібліограф Чернігівської міської бібліотеки ім. М. Коцюбинського.
