Видатні постаті Чернігівщини: Валерій Інютін

/Files/images/vidatn_postat_cherngvschini/332483196_1624847261320450_848997803069516905_n.jpg

23 лютого 1942 року народився Валерій Інютін – відомий чернігівський фотохудожник, журналіст, фотокореспондент, організатор першого в Чернігові фотоклубу, засновник та керівник обласного осередку Національної спілки фотохудожників України, учасник та переможець багатьох конкурсів, в тому числі й закордонних. Його роботи брали участь у виставках в Іспанії, Бельгії, Швейцарії та інших країнах.

Валерій Інютін побачив світ у селі Добринка (нині – Волгоградська область), через деякий час переїхав із мамою до Чернігова.

/Files/images/vidatn_postat_cherngvschini/332201435_1219827052014031_5729107860851360607_n.jpg

Під час навчання у чернігівській школі № 3 Валерій захопився фотографією, яка стала головною справою його життя. 1957 року він став переможцем всеукраїнського конкурсу за серію знімків, на талановитого юнака звернув увагу Зіновій Кругерський – один із найкращих чернігівських фотомитців того часу. Він допомагав молодому фотографу опанувати професію, а перед виходом на пенсію передав Валерію свою посаду фотокореспондента «Деснянської правди».

/Files/images/vidatn_postat_cherngvschini/332205547_528427066027280_1151724963300266649_n.jpgЕкспозиція в Чернігівській обласній дитячій лікарні

Світлини Валерія Інютіна друкували на сторінках газет та журналів, як обласних, так і всесоюзних, не забарилося й міжнародне визнання.

Одного разу на автотрасі між Меною та Сосницею Інютін зустрів інспектора ДАІ Геннадія Полосьмака, який запросив фотомитця відвідати його садибу, де знаходилося понад півсотні птахів і звірів, серед яких були вовки, лисенята, косулі та інші. Геннадій разом із сім’єю збирав травмованих та покинутих тварин, лікував і доглядав їх. Фотокореспондент зробив серію знімків, розповів про автоінспектора та його господарство в райкомі. Партійне керівництво пішло назустріч, виділило територію та офіційно створило на території райцентру зоопарк, директором якого був призначений Геннадій Полосьмак. Так почалася історія всім нам відомого Менського зоопарку.

/Files/images/vidatn_postat_cherngvschini/332181207_1333435470839646_3692035039007914027_n.jpg/Files/images/vidatn_postat_cherngvschini/332223122_1255402345053235_7147169398324506093_n.jpgЗ книги "Живе - і житиме" С. Реп'яха/Files/images/vidatn_postat_cherngvschini/332704225_608469731066867_6270414543550936111_n.jpgЗ книги "Живе - і житиме" С. Реп'яха

Зі спогадів колег та друзів про Валерія Інютіна:

Сергій Дзюба: «Він був не просто фотожурналістом, а блискучим репортером, що міг відчути й зафіксувати вічність. Мав вражаючу творчу інтуїцію. Був водночас неординарним мислителем, оригінальним філософом та дуже проникливим психологом, тонким знавцем людських душ. Завжди міг розговорити будь-якого співбесідника. Мав почуття власної гідності і, щоб не трапилося, ніколи не принижувався, не лицемірив, спілкувався лише на рівних, хто б це не був – простий сільський дядько, прославлений генерал чи Президент України».

Станіслав Реп’ях: «Валерій Інютін був неперевершеним майстром портрета. Якби зібрати всі роботи, на яких зображені люди різних професій, то їх можна було б розставити ланцюжком не менше ста кілометрів. І вони не були б одноманітними краплями води. У кожного – своя рисочка, свій характер і настрій».

Валентина Меркулова: «Валерій Петрович, як і належить справжньому метрові фотожурналістики, мав надзвичайно пильне око і навдивовижу глибокий проникливий погляд. Тому кожен його знімок – то не просто фіксована мить, а психологічна, соціальна, а то й гумористична картинка. Кожна його робота несе глибокий філософський зміст».

Володимир Сапон: «Він належав до покоління шістдесятників, котре в роки своєї молодості внесло свіжий струмінь у красне письменство, образотворче мистецтво. Валерій робив це у царині фотографії. Його роботи свідчать, що він був наділений неабияким розумом, світлими почуттями, мав ніжне і вразливе серце. Тому його твори ще довго хвилюватимуть, так довго, поки існуватимуть люди…».

Валерія Петровича Інютіна не стало 6 грудня 2001 року, він похований на чернігівському кладовищі «Яцево».

В пам'ять про талановитого фотографа на першому поверсі Чернігівської обласної дитячої лікарні вже декілька років представлена експозиція, створена зі світлин, переважно дитячої тематики, подарованих колись Валерієм Інютіним головному лікарю Кареті Олександру Панасовичу.

Джерела:
  • Реп’ях С. Живе і житиме : (Валерій Інютін) / Станіслав Реп’ях. – Чернігів, 2003. – 48 с. – (Портрети земляків).
  • Адруг В. Фотохудожник Валерій Інютін вміло ловив вічність / Віталій Адруг // Деснянка. – 2022. – 7 (17 лютого). – С. 7.
  • Дзюба С. Майстер, що спіймав вічність / Сергій Дзюба // Деснян. правда. – 2017. – 2 берез. – С. 12.
  • Сапон В. Знімки, що живуть поза часом / Володимир Сапон // Деснян. правда. - 2015. - 5 листоп. - С. 5.
  • Сапон В. Мав серце ніжне і вразливе... / Володимир Сапон // Деснян. правда. - 2009. - 6 черв. - С. 8.
  • Сапон В. Пташка Валерія Інютіна / Володимир Сапон // Деснян. правда. – 4 черв. – С. 12.
  • Вечір пам’яті видатного фотомайстра Валерія Інютіна (Фото) / фото Віктора Кошмала // ЧEline. – Режим доступу: https://cheline.com.ua/.../vechir-pam-yati-vidatnogo.... - Назва з екрана.

Підготувала Олена Куннова, головний бібліограф Чернігівської міської бібліотеки ім. М. Коцюбинського.

Кiлькiсть переглядiв: 38