Чернігівська міська бібліотека імені М.М. Коцюбинського

МІЙ КРАЙ - МОЄ НАТХНЕННЯ: МИКОЛА ПОБЕЛЯН

Продовжуємо знайомити з віршами про сіверський край та Чернігів. Завжди дивуєшся, як воно так трапляється: попередньо в краєзнавчій рубриці «МІЙ КРАЙ - МОЄ НАТХНЕННЯ» дописували про вірш Ліни Костенко «Люблю чернігівську дорогу», а сьогодні на просторах інтернету на очі потрапив вірш чудового харківського поета – МИКОЛИ ПОБЕЛЯНА «Я НЕЮ ТЕЖ ПІШОВ У СВІТ...» з присвятою віршу Ліни Костенко.

Фото Валентини БижовецьФото Андрія Скоробогатька

Виявляється, що Микола Федорович Побелян наш земляк. Він народився в селі Покошичі (Коропського р-ну) на Чернігівщині в родині колгоспників у 1948 році. Навчався в Ніжині та Криму. За фахом і покликанням — вчитель української мови і літератури. Працював вчителем-методистом у Харківській спеціалізованій школі № 108, керував, створеною ним же, шкільною літературною студією «Грудка» імені Станіслава Шумицького. Учительську працю успішно поєднував з літературною творчістю. У 1980 році створив перший в Україні музей хліба.

За останні роки видав кілька поетичних збірок для дітей та книжки ліричної поезії. Зокрема, збірку віршів «...Висока щедрість Бога...» (Побелян М. Ф. ...Висока щедрість Бога...: Лірика. - Харків: «Федорко», — 2015, — 104 с. Див. за посиланням https://goo-gl.su/R4pK ), де ми і побачили його вірш про малу батьківщину. У кожному творі завжди частинка авторової душі. Ось і цей вірш-мініатюра тому приклад: чому так схвильовано б’ється серце при згадці про старе дерево чи скромні квіти, що ростуть біля батьківського порогу? Мабуть, тому, що душа наша приростає до рідної землі, до рідного куточка.

Фото Ольги Шеремет

* * *
Люблю чернігівську дорогу.
Ліна Костенко


Я нею теж
Пішов у світ —
Це там,
Де Сосниця
… Й Березне
По ній ходив
Увесь
Мій рід
Й ходитиме,
… Поки не щезне
Дорога!
… Кращої нема
Яка висока
Щедрість Бога!..
Мене за шию
Обійма
Ота
Чернігівська
… Дорога