МІЙ КРАЙ - МОЄ НАТХНЕННЯ: АРКАДІЙ КАЗКА
Фото Олени Куннової
Декілька днів назад у чиємусь пості в Фейсбуці зустріла вигук «Обожнюю своє місто!». І здумала: а й правда, для скількох людей Чернігів став рідним містом, де ти просто живеш, де минуло твоє дитинство, де вперше побачив світ, почув, як співають птахи і як падає сніг, перші кроки, перше кохання… Скільки цих вперше?! Скільки спогадів, скільки змін. А місто теж схоже на людей. У нього своя доля, свої радощі і печалі. І обличчя, що змінюється, і свій характер.
Хтось любить тихі вулички нашого міста, а хтось вподобав широкі проспекти, перейти які можна тільки по підземних переходах. Мабуть немає жодного чернігівця, який не любив би гуляти в парках і скверах нашого міста. Влітку місто потопає в квітах. Вони всюди - на клумбах, в вазонах на ліхтарних стовпах, на підвіконнях будинків. В центрі міста вечорами грають джазові групи і виступають вуличні музиканти. Живий звук і живі емоції створюють дружню атмосферу, змушують танцювати та підспівувати присутніх. Та й осіння краса Чернігова нікого не залишить байдужим. Золото паркових алей, шелест опалого листя під ногами. Хіба можна не піддатися спокусі ступити на хрусткий килим, що стелеться під деревами, підхопити оберемки опалого листя і високо підкидаючи до неба, стояти під золотим дощем. А взимку, особливо, якщо ввечері йде снігопад, хто ж не буває в захопленні, адже місто перетворюється в зимову казку. У такі вечори воно начебто затихає і навіть чути як падає сніг, змальовуючи білими контурами будинки, припарковані автомобілі, лавки в парку і вивіски магазинів. Ну, а прихід весни всі чекаємо з нетерпінням. Весна – пора любові і нових надій. Навесні все оживає. У природі оновлення, на серце - радість. Життя триває!
Любов і захоплення скількох сердець підтримує і живить місто своєю енергією! Кожний може пригадати щось гарне, пов’язане з рідним містом. Напишіть кілька рядків або можливо хтось запропонує свої вірші про Чернігів.
Сьогодні, хотілося б згадати поезію неймовірно талановитого поета, перекладача, педагога, родом із містечка Седнів на Чернігівщині. Попри трагічну долю, АРКАДІЙ КАЗКА дивився на світ оптимістично. Про це свідчать слова, викарбувані на його пам’ятнику у маєтку Лизогубів в м. Седнів : «Життя – яка то гарна річ, життя – прекрасна таємниця».
Отже, Аркадій Казка
Фото Віктора Кошмала
РОМАНТИЧНЕ
Десна — мов шабля. Вал старезний.
Мазепи дім. Гармати в ряд,
Поринувши у сон давнезний,
Сумною вартою стоять.
Заснув Чернігів. Місяць срібний,
Піднявши високо свій щит,
Вглядається: богам подібні,
Ген двоє п’ють солодку мить.
Зустрілись вчора й цілували
Лиш фльокса запашні квітки —
Сьогодні статуєю Валу
Вони здавалися, стрункі.
В обійми впали. Заніміли.
Уста до уст. Стук серць лиш чуть…
Так схід вони рожевий стріли
Й пішли додому в млосну путь.
…Блищала шаблею Десна.
У сон поринув Вал старезний.
Вони йшли привидами сна,
Що ось розвіється і щезне…
Він і вона. Він і вона.
