Перлина з Поділля: Михайло Бойчук
30 жовтня 1882 року народився Михайло Бойчук – художник-монументаліст та графік.
Загалом в родині було дев’ятеро дітей, але батьки – незаможні селяни – зробили усе, аби обдарований хлопець мав можливість навчатись. В результаті ним зацікавився художник-педагог Юліан Панкевич, відомий тим, що українізував класичний іконопис: зображував у вишиванках Богородицю та Ісуса. Тож у 16-річному віці Бойчук приїхав до Львова навчатись іконопису та книжковій мініатюрі.
Наукове товариство імені Шевченка відправило хлопця навчатись у Віденську академію мистецтв, далі були студії у Краківській та Мюнхенській академіях. Стипендію на навчання у Парижі виділив сам митрополит Андрей Шептицький. Власне тут, у світовому центрі культури та мистецтв, і утворюється група "бойчукістів", основним правилом якої була спільна групова робота.
Прагненням Михайла Бойчука було відродити мистецьку традицію на основі візантійського фрескового живопису та традиціях Давньої Русі. Він ілюстрував книги, провадив реставраційні роботи у Львові, на замовлення Російського Археологічного Товариства реставрував усипальню родини гетьмана Розумовського у с. Лемеші Чернігівської губернії, відновлював фрески Софійського собору в Києві та Успенського в Чернігові, створював нові фрескові ансамблі. Працював над художнім оформленням вистав Леся Курбаса. Разом з учнями здійснив розписи Луцьких казарм у Києві. Своїх послідовників Михайло Бойчук переконував: «Не бійтеся втратити свою індивідуальність. Хто краще працює, до того приглядайтесь. Не треба боятись запозичувати у іншого, треба намагатися зробити краще. Індивідуальність сама виявиться, коли майстер визріє». Художник відмовлявся від участі у різноманітних виставках. За його словами, у цьому немає потреби, бо його монументальні фрески «експонуються» постійно на громадських будівлях і широких майданах.
У грудні 1917 році нова влада заснувала Українську Академію мистецтв, у якій Михайло Бойчук вів майстерню монументального мистецтва. Твори художника були самобутніми, тож їхній автор був небезпечним для влади.
Формальним приводом для звинувачення стала подорож до Європи разом з учнями.
5 листопада 1936 року художника арештував НКВС й звинуватив у «буржуазному націоналізмі».
13 липня 1937 року Бойчука розстріляли у Києві. Того ж року стратили його дружину Софію Налєпінську, багатьох учнів та послідовників.
Майже усі твори було знищено, деякі вдалось зберегти завдяки львівській художниці Ярославі Музиці, дещо дійшло до нас лише у фотографіях. Залишилось небагато ескізів портретів Тараса Шевченка, Михайла Грушевського та Андрея Шептицького.
Михайла Бойчука реабілітували лише під час хрущовської відлиги у 1958 році. У травні 2000 року Київській державній академії декоративно-прикладного мистецтва та дизайну присвоєно ім’я Михайла Бойчука.
