До 150-річчя від дня народження Лесі Українки
«…Я на гору круту крем'яную
Буду камінь важкий підіймать
І, несучи вагу ту страшную,
Буду пісню веселу співать»
Життя славетної української поетеси та драматурга Лесі Українки стало втіленням дієвої любові до України та її народу. Невиліковна хвора і під кінець життя майже позбавлена можливості пересування, Леся навіть з-поміж здорових людей вирізнялась своєю активною життєвою позицією і енергійністю, її творчість і донині вражає широтою тематики і безмежним драматизмом.
Кожна епоха відзначена своїми великими ідеями, які живлять людство на всіх етапах духовного розвитку. Серед них - ідея свободи. До неї зверталися і осмислювали філософи античності і середньовіччя, великі вчені різних часів, у літературі – романтики, модерністи. Феномен свободи є одним із центральних у творчій спадщині Лесі Українки.
Із листів, написаних до рідних, близького оточення і «товаришів по зброї», перед нами постає молода, енергійна, блискуче освічена українська аристократка, яка активно відстоює свої погляди, творить нові смисли і змінює світ.
Поєднавши у своїй творчості українську традицію і загальносвітовий культурний досвід, вона запропонувала власну візію загальнолюдських цінностей, ідеалу свободи особистості, нації. Про це йдеться у монографічному дослідженні Демської-Будзуляк Л. «Драма свободи в модернізмі: пророчі голоси драматургії Лесі Українки» (К., 2009).
Одна з найвідоміших книг Оксани Забужко «Notre Dame D’Ukraine: Українка в конфлікті міфологій», вперше видана 2007 року й відзначена багатьма престижними нагородами, більше, ніж біографія і дослідження творчості. Оксана Забужко розглядає українську культуру в цілому, загострює увагу на її відмінностях від російської і близькість до культури європейської і світової. Письменниця майстерно звільняє читача від хибних уявлень, що склались у нас зі шкільних програм: про вічно недужу Лесю з грабельками, основна заслуга якої - в тому, що творила попри тяжку хворобу. Зі сторінок книги Забужко Леся Українка постає інтелектуалкою, борцем за європейські ідеали, патріоткою, феміністкою, шляхетною дамою.
«Поперед усього маємо за необхідність наголосити на яскраво вираженій націоцентричній свідомості великої українки, оскільки саме вона, опісля Тараса Шевченка, підхопила підупалу хоругву національного буття в обставинах жорсткого тираністичного гніту імперської Московщини задля осягнення найвищої цілі – здобуття повноцінної державності для своєї нації». Микола Сулятицький («Українська літературна газета», № 2(294) 29 січня 2021 року)
За матеріалами видань, представлених на книжково-ілюстративній виставці, присвяченій 150-річчю від дня народження Лесі Українки.
