Ювілей Василя Струтинського
Аж за піском правічна глина –
Колишня магма вогняна.
Їй глибина, мов домовина,
Вона підвестись хоче з дна.
Мільйони весен у натузі!..
Або ж то виринуть з глибин
Та закружлять в гончарнім крузі
І стати кухликом хоч би!
Щоб з молодечими вустами
Жагуче злитися на мить.…
Чому ж це іноді ми з вами
Зітхаєм: «Нудно жить…»
Згадаймо сьогодні письменника й поета Василя Струтинського. Його вірші й оповідання – неперевершений взірець людяності й доброти – десятиліттями друкують на сторінках підручників української мови, читанок і хрестоматій, використовують для уроків, читають у садочках, адже він умів простими словами пояснити дітям вічні істини.
Поет народився 12 квітня 1946 року на Волині, дитинство провів на Житомирщині. Доля занесла його вчитись у Ніжинський педагогічний університет, після закінчення якого він сорок років прожив на Чернігівщині, працював журналістом на обласному радіо й у газетах «Комсомольський гарт», «Деснянська правда», «Чернігівські відомості». У 1992 році разом з колегами заснував журнал, який зараз має назву «Літературний Чернігів».
Струтинський почав писати вірші для дітей у далекі сімдесяті роки двадцятого століття, його твори видавались величезними накладами у 800 тисяч примірників та друкувались у найпопулярніших в Україні дитячих журналах «Барвінок» та «Малятко».
Краплинка теплоти – це Ти,
Струмочок доброти – теж Ти,
І річка швидкоплинна – Ти.
І море – Ти, яке не обійти.
Підготувала провідний бібліограф бібліотеки ім. М. Коцюбинського Олена Рахно.
