До Всесвітнього дня вишиванки: Берегиня Чернігівської вишивки
Поринь у світ вишивки Чернігівщини
Дбайливими руками біле полотно стібок за стібком вкривалося барвистими візерунками. Збережені рукотвори минулих поколінь і до нині втішають око, несуть радість своїми яскравими кольорами, зачаровують химерністю вигадливих орнаментів.
Жіночі сорочки на Чернігівщини шили з домашнього полотна й були довгими: до колін, а іноді й довші. Крій сорочки надзвичайно простий: два полотнища зшивали посередині, зверху пришивали два прямокутні полики, до яких пришивали призбирані рукави. Рукави та полики в сорочках завжди вишиті, а в святкових сорочках ще й помережані. Вишивали білими й червоними нитками. Такі монохромні вишивки виглядали надзвичайно вишукано. Подоли сорочок прикрашали мережкою.
Великий внесок у дослідження вишивки Чернігівщини внесла Віра Зайченко, етнограф, мистецтвознавець, майстриня художньої вишивки, науковий співробітник Чернігівського історичного музею ім. В.В. Тарновського, заслужений працівник культури України, кавалер ордена княгині Ольги III ст., член Національної спілки майстрів народного мистецтва України, справжня берегиня чернігівської вишивки. В ії творчому доробку монографія «Вишивка Чернігівщини», перший в Україні повний каталог музейної колекції вишиваних рушників Чернігівського історичного музею ім. В. Тарновського «Вишивка Чернігівщини. РУШНИКИ», раритетне широкоформатне дослідження «Вишивка козацької старшини 17-18 ст. Техніки».
