Рабіндранат Тагор - індійський поет, драматург, удостоєний Нобелівської премії
Коли мине сто літ од нинішніх часів,
Хто будеш ти, читальнику уважний
Моїх віршованих рядків,
Коли мине сто літ од нинішніх часів?
(Переклад М. Бажана)
7 травня відзначається 160-річчя Рабіндраната Тагора – індійського поета, драматурга, письменника, композитора, художника. Саме його творчість сформувала літературу і музику Бенгалії - історичної області, яка нині поділена між Індією та державою Бангладеш; він є автором національних гімнів Індії та Бангладешу; його численні картини представлені на виставках Європи та Азії.
У 1913 Рабіндранат Тагор став першим представником Азії, що був удостоєний Нобелівської премії «за чуттєві, оригінальні й прекрасні вірші, витончену манеру оповіді та надзвичайну майстерність». Гроші, які поет отримав, пішли на благодійність: школа, заснована поетом, перетворилась на національний університет, навчання у ньому стало безкоштовним.
Українською твори Тагора перекладали Микола Бажан, Дмитро Павличко, Віктор Батюк, Василь Мисик.
Євген Плужник, згадуючи поета, написав такі рядки:
Доле людська, яка чудна ти:
На сторінках чужого твору
Правду свою шукати!
Рабіндранат Тагор походив із відомої та заможної сім’ї, мав великі можливості для освіти – навчався у Східній семінарії, педагогічному училищі та Бенгальській академії. У 1877 році він був зарахований у Брайтонську публічну школу в Англії, пізніше вступив до Університетського коледжу Лондона, де вивчав право та літературу. Творчість Шекспіра та фольклорні традиції туманного Альбіону захопили юнака, він покинув навчання й захопився літературою, а через три роки повернувся в рідну Бенгалію.
Тагор почав писати новели та драми в шість років, у вісім захопився поезією, але саме знайомство з англійською літературою дало поштовх до плідної літературної творчості. Після повернення він почав регулярно публікувати свої твори, що були написані під впливом європейських традиції.
Протягом життя поет написав сотні віршів, оповідань та 8 романів. Поезії були присвячені відносинам людини та Бога; прості й зрозумілі образи та їх мінімалізм робив віршовані рядки такими, що легко запам’ятовувались, тож дуже скоро їх стали цитувати.
«Ти, несміливий, нерішучий, слабосилий,
голодний, спраглий, млявий і сліпий,
ти власним серцем невспромозі завладати.
Кого ж у вічну путь з собою можеш взяти
Тобі своїх бажань не вдовольнити!
У світі цім ніхто нікому не належить».
(Переклад В. Батюка)
Тагор виступав не лише як поет, але й громадський діяч. У 30 роках ХХ століття він звернувся до соціальної проблеми кастового поділу суспільства, свої погляди він називав Релігією Людини, адже всі люди однакові. Поет був знайомий з лідером руху за незалежність Індії Махатмою Ганді, який називав Тагора Великим Вартовим та совістю свого народу.
«Так багато зірок на небі… та я страшенно сумую за світлом маленької лампи, яку немає кому запалити в моєму домі»
«Брак часу – найскладніша й найтрагічніша проблема життя»
«Любов – кінцева мета. Все інше викликає у нас питання «Чому?», і ми шукаємо відповідь. Але слова «я люблю» не залишають місця «чому?» Це і так відповідь на всі питання»
«Життя в цілому не сприймає смерть серйозно. Воно сміється, танцює та грає; воно будує, збирає та любить перед обличчям смерті. Лише коли виокремлюється один факт смерті, ми помічаємо порожнечу й ненадовго замовкаємо, збентежені»
Підготувала Олена Рахно, провідний бібліограф бібліотеки ім. М. Коцюбинського.
Література:
- До 150-річчя Рабіндраната Тагора: містичний голос народу Індії // Всесвіт. – 2011. – №9-10
- Тагор Р. Сочинения: в 8 т. / Рабиндранат Тагор. – Москва, 1956. Т. 1-8.
