ДЕНЬ РУШНИКА
25-го травня кожного року у багатьох країнах світу шанувальниками творчості відомого британського письменника Дугласа Адамса відзначається День рушника (Towel Day). У своєму гумористичному романі «Автостопом по галактиці» він описав рушник як незамінну для автостопника річ, будь то подорожі по земних дорогах або міжгалактичних просторах.
А що ж значить рушник для українців?
Від сивої давнини рушник частка нашого побуту. З рушником народжуються, одружуються і ідуть із життя. Без нього не обходиться жодна важлива подія в родинному житті чи житті нашого народу. Рушник – це і оберіг, і прикраса в хаті, і родинна пам'ятка. У рушнику відображали красу оточуючого світу, думки й настрої людини, їхні мрійливі сподівання на кращу добру долю.
Родинна пам'ятка - рушник, вишитий бабусею. Козелецький район, Чернігівщина.
Рушники бувають різні за призначенням. Від цього залежить і їхній зовнішній вигляд, величина, тканина, з якої вони виготовлені, орнамент тощо.
Так, у кожному домі обов'язково були рушники-утирачі. Їх подавали гостям для рук, обличчя. Виготовлялись вони з грубішої тканини і були вишиті скромно.
Для того, щоб накривати тарілку з хлібом, або діжку, у якій підходить тісто і, звичайно класти до великоднього кошика, створювали хлібну хустку. У деяких місцевостях існувала традиція носити паски для освячення до церкви не в кошику, а безпосередньо загорнувши у хлібну хустку.
Особливою гордістю у кожної родини були рушники-покутники. У кожній хаті у кутку висіли ікони, які повивали рушником-покутником.
Родинна пам'ятка - рушник, вишитий бабусею. Ново-Санжарський район, Полтавщина.
Великою популярністю користувалися так звані кілкові рушники. Ними прикрашали картини, рамки з фотографіями. Їх, як прикрасу, просто вішали на кілок.
Весільні рушники готували дівчата задовго до весілля. У кожний стібок українська дівчина вкладала свої думки, мрії, енергію, щирі побажання щастя та добробуту, гарної долі, наділяючи виріб неперевершеною захисною силою.
Цікаві факти:
- у давнину вишивальниця ніколи не випорювала "помилок". Вважали, що як не можна наново пережити вчорашній день, так і не варто переробляти роботу, а треба йти далі;
- колись просили в Бога, щоб зцілив через вишивання, але рушник вишитий недужою людиною, вбирав у себе негативні прояви хвороби. Його не можна було тримати в домі. Такий рушник несли на цвинтар і пов’язували на могильному хресті, і не знімали аж поки вітри, дощі, морози, сонце не знищували тканину.
Читальний зал Чернігівської міської бібліотеки ім. М. Коцюбинського пропонує переглянути добірку журналів «Українська вишивка», «Вышиванка», «Українська родина» зі схемами рушників – родинних оберегів «Навіки разом», «Дерево роду», «Родинний оберіг», «Квітковий», «Весняний», щоб ви могли створити власну повість про життя свого роду. І хай на ньому розквітають квіти, співають пташки та панують лише яскраві кольори радості й любові.
