Повернутися до звичайного режиму

До 80-річчя від дня народження нашого земляка Петра Пулінця – талановитого поета-шістдесятника та журналіста

/Files/images/vidatn_postat_cherngvschini/196519058_4081197195296323_1686777795700851089_n.jpg

До 80-річчя від дня народження нашого земляка Петра Пулінця – талановитого поета-шістдесятника та журналіста.

Він народився 14 липня 1941 року на хуторі Бакланове Ніжинського району. Поетичний талант прокинувся у Петра в студентські роки. Він навчався на філологічному факультеті Ніжинського педагогічного університету, тож не дивно, що у стінах саме цього закладу зародилися паростки віршів.

Згодом його вірші почали друкувати в часописах, зокрема в журналі «Вітчизна», який був дуже авторитетним. На сторінках цього видання поезію юного літератора надрукували поряд із повістю Михайла Стельмаха «Гуси-лебеді летять».

1969 року вийшла перша збірка віршів Петра Пулінця «Хата». Але цю назву не пропустили, вгледівши в ній патріархально-націоналістичний підтекст, тож книжці дали нове ім’я – «Сонячна доля».

1974 року надрукована друга збірка поезій «Лист від батька». На жаль, ця книга була останньою за життя поета.

Проте Петро Пулінець не лише працював над літературними творами, але й присвятив себе газетярській праці, працюючи в «Деснянській правді».

Збірку «Брате мій, журавлику...» було вже надруковано посмертно 2002 року в Чернігові. Його вірші вирізнаються серед інших щирістю та світлом, тож пропонуємо вам ознайомитися з поезією Петра Пулінця:

***

Де медове замислення гречки,
Де стогами яртить сіножать,
Де дівчина коня за уздечку
До криниці іде напувать,
Де по стернах полів поруділих
Зеленіють тонкі клевери,
Де польоти лелек поріділих
Пишуть кола в ясні вечори,
Де священне усе – до стебельця,
До листочка в осіннім саду,
- Розділяю, як син, усім серцем,
Кожну радість і кожну біду.
Де б не був, та вона – ніби рядом
За вітрами летить звіддаля.
Це до неї – ворота із райдуг…
Це моя, материнська земля!

***

Ранок, мов човен, пливе по землі,
Білі вітрила, як долі.
Є восьмирічка в маленькім селі,
Вчителька юна в тій школі.
Стелеться стежечка у спориші,
В класі відкрите віконце,
І розквітає в дитячій душі
Слово Тараса, як сонце.
Небо світає — без краю, без меж,
Стягом, мов мак, пурпуровим...
Дівчино-зоренько, як ти живеш,
—Вчителько рідної мови?

Підготувала Примоченко Анастасія, бібліограф Чернігівської ЦМБ імені М. М. Коцюбинського

Джерела:
  • Брагінець С. Видали книги своїх батьків / підгот. С. Брагінець // Деснянська правда. - 2017. - 9 берез. - С. 8.
  • Пулінець П. А дні шумлять, як хвилі, сплесками / Петро Пулінець ; передм. М. Лелюк // Літературний Чернігів. - 2016. - № 2.- С. 96-100.
  • Сапон В. Вечір пам'яті поета Петра Пулінця / Володимир Сапон // Деснянська правда. - 2016. - 21 лип. - С. 7.
  • Сапон В. Поміж сонцем і серцем / Володимир Сапон // Деснянська правда. – 2002. – 28 верес. – С. 12.

Кiлькiсть переглядiв: 144