16 вересня - 75-річний ювілей знаного чернігівського лірика Володимира Пилипця
Сьогодні, 16 вересня, ми маємо нагоду вітати із 75-річним ювілеєм знаного чернігівського лірика Володимира Пилипця. Бажаємо ювілярові невсипучої творчої наснаги, натхнення, доброго здоров’я і вдячних читачів! З води і роси Вам, Володимире Максимовичу!
Ліричні вірші він пише давно, ще з юності, бо: «Поезія – це для душі бальзам.// Впірнеш туди і світ постане інший, // Очистишся від каламуті сам // І чистоти захочеться ще більше… // Поезія – це незбагненна мить, // Якщо до неї вся душа впірнає. // І п’єш ковтками спраглими слова, // Відшукуєш, чого не бачать інші, // В натхненні захмеліє голова //І упадуть із серця чисті вірші…».
Та його «перша ластівка» - поетична збірка «Дзвони вересня» - з’являється лише у 1998 році. Потім – «Цвіт материнки», «Дикі гуси летять», «Ожиновий берег», «Полинове суцвіття», «Березнева заметіль», «Одкровення осені». У 2015 році виходить об’ємисте видання вибраного «В краю бузків і чебрецю». У вступному вірші «Мій витвір серця і душі» поет у контексті згадує всі свої збірки: «…Іду дорогою добра, // Знайоме все, бо все моє. // В воді купається гора / Й зозуля з юності кує. // Цілуються волошки в житі, //і Сині плеса у Десни, // Медовий запах лип у цвіті - // Дарунок щедрих днів ясних. // Знов у човні пливу Десною, йду, де роса на спориші, // Милуюсь вічною красою, // що зерна сіє у душі…». Поезія у самих назвах цих книжок !
У доробку автора двадцять поетичних збірок, що розкривають його внутрішній світ; безмежну любов до рідної землі, деснянського краю, друзів, що не загубились на безкінечних стежинах життя; пронизані щемом і радістю кохання. Світобаченню Володимира Максимовича притаманні за словами Петра Куценка «особлива цілісність почуття, невимушеність, простота, а водночас і певна вишуканість; він справді прагне вмістити в магічному кристалі слова цілий Всесвіт, бо бачить цілісний образ світу у живій єдності людини і природи, сучасного і минулого, прагне до своєрідного поетичного прозріння».
Він споглядає, як цвіте полин, нуртує в садах вишнева заметіль; відкриває стільки величі, краси у тремтінні чистої росинки; чує косулі шурхіт обережний, хоче жити у злагоді та мирі, відчуває паморозь черемхи і біль Чорнобиля та Донбасу… Лірика поета напрочуд світла і ніжна…
В багатьох віршах постає образ Десни, на берегах якої промайнуло дитинство: «О, Десно сонцекрила, // Золота небовись!»… Натхненням для автора залишається прадавнє село Мезин (Мізин), де він народився і виріс: «Мізин – рідне село. Примостилось на кручах, // А внизу хлюпотить повновода Десна…// Мізин – рідне село. До тебе повертаюсь // І в квітучу весну, і в дощі, і в сльоту, // Тут натхнення та сил молодих набираюсь, // Щоб нову подолати свою висоту». Цей неповторний куточок Коропщини донині живить душу автора найсвятішими почуттями.
Набутий життєвий досвід дозволяє поету філософськи осмислити плин часу у поетичних образах: «Пропливли літа за обрій синій // І без ліку сходжено доріг. //Вже на скроні в білих росах іній, // Не спитавшись, втомлено приліг»… «Мчать літа в шаленій колісниці»; «Як стрімко відкотився час, // Здається, в мить єдину вклавшись…» ; «Життєве колесо крутилось // Серед закурених доріг. // Ніколи, навіть,і не снилось, // Що шлях такий пройти я б міг. // Ніколи , навіть не гадалось, // Що друзів буде не злічить. // Чого хотів - усе збувалось, // Міг і послухать, і навчить // …Тому й пройшов доріг багато, // Тому світліє і в імлі…// Бузок цвістиме біля хати // І слід лишу вам на землі.»
Як бачите, у кожному рядочку, слові є настрій, образ – цілий всесвіт поетової душі. Вірші говорять самі за себе. А поет ненастанно шукає і надає знайомим словам нового звучання , яке музикою бринить в душі: «…Незадоволеність в римі одвічна // Втягує в пошук сповна. // В пошук нового крилатого слова, // У мелодійни світи… // Образ вишукую знову і знову, // Й вірю – зумію знайти.».
Такий він Володимир Пилипець – Лауреат обласного літературного конкурсу «Краща книга року» (2011, 2012).
Підготувала Ольга Чирик, бібліограф міської центральної бібліотеки ім .М. М. Коцюбинського
Використані джерела:
- Пилипець В. В краю бузків і чебрецю / В.Пилипець. – Чернігів, 2015. – 304 с.
- Ковалець Я. Зорює клен, красує поле… // Деснянка вільна. – 2011. – 26 травня.
- Сапон В. «Добро з життям переплелося…» // Десн правда. – 2015. – С.7
