«Я МРІЯЛА, ЩО В УКРАЇНІ МЕНЕ ПОЧУЮТЬ» Квітка Цісик
Квітка Цісик - пластунка
«Я МРІЯЛА, ЩО В УКРАЇНІ МЕНЕ ПОЧУЮТЬ»
29 березня минуло 25 років, як у США не стало легендарної американської співачки українського походження відомої на весь світ. Квітки вже немає, але найцінніший скарб, який вона залишила після себе це – пісні з українською душею.
Цієї весни Квітці Цісик, яка дала голос українській пісні в часи, коли український дух був пригнічений, виповнилося би 70 років (4 квітня).
Вона співала з Майклом Джексоном і Вітні Г’юстон. Її хіти здобули Оскар, Золотий Глобус і були номіновані на Греммі. У час своєї творчості вона була однією з найдорожчих та найпопулярніших виконавиць джинґлів у США. ЇЇ два україномовні альбоми «Квітка. Пісні України», випущений 1980 року, «Квітка. Два кольори» 1989 року користуються широкою популярністю в українських домах по обидва боки Атлантики. Запис цих двох україномовних альбомів коштував Квітці астрономічну на той час суму – 200 тисяч доларів! Співачка залучила 40 найкращих нью-йоркських музикантів.
В Україні Квітка Цісик була лише раз — у 1983 році співачка приїхала з мамою до Львова, але поїздка була фактично таємною, оскільки в Радянському Союзі на творчість Цісик в той час існувала заборона. Адже в її репертуарі були пісні УПА та Січових Стрільців. Сьогодні завдяки інтернету кожен може почути ії чарівний голос.
Пропонуємо більше дізнатися про цю особистість із книги львівського письменника Романа Горака «Журавлі відлетіли…», яка є у фонді бібліотеки.
Ця книга - розповідь про співачку світового рівня, яка своїм голосом лікувала всіх зболених і стужених за втраченої Батьківщиною. Тих, хто відлетів журавлиним ключем на чужину і вже не зміг повернутись, і тих, хто залишився вдома. Це есеї про Квітку Цісик та її рід. Автор писав їх на основі архівних документів та спогадів сучасників Квітки Цісик. У книзі використано світлини з архівів Наталії Філевич, Ярослава Ясінського, родинного альбому Квітки Цісик. Книга має сім розділів-есеїв: Предки з Рудного, Василь Нагірний, Леви, Цісики, Батько Володимир, Сестра Марія, Квітка.
Говорячи про штрихи з біографії, дослідник творчості відмітив, що співачка вела дуже закритий спосіб життя, при тому виконуючи колосальну роботу. Зазвичай її день починався о 8 ранку, а закінчувався о 3 ночі. Співала пісні по пам’яті, чудово володіла українською мовою, хоч і з американським акцентом. Мала ґрунтовну філологічну освіту.
У родині Цісиків завжди говорили українською мовою і шанували звичаї свого народу. Дівчинка крім звичайної американської школи ходила у Школу українознавства, була пластункою. Роман Горак подає цікаві подробиці з життя наших земляків за кордоном, як вони зберігали традиції, співали пісні, об’єднувалися, підтримували один одного під час вимушеної еміграції, тужили за рідним краєм, намагалися не втратити зв'язок з Україною і передавали духовні скарби своїм дітям.
Вразив факт із життя родини: «Вона ніколи не забуде, що коли надходила осінь, батько брав її на Союзівку, аби виглядати журавлів, які мали летіти на південь з Канади. Люди казали, що вони колись тут пролітали і можна було чути їх розпачливий крик… і сподівались, що може статись диво і їм вдасться побачити журавлиний ключ або ж почути його тужливий плач».
Проте журавлі не з’являлись і вона «… ніколи не бачила того журавлиного ключа, що ріже небо. Ніколи не чула розпачливого крику журавлів». Але вона заспівала про них. Це була її остання пісня - «Журавлі» на слова Богдана Лепкого. Вона для всіх, хто втратив батьківщину, але не втратив віри, що повернеться. Пісня полетіла і потрясла всіх…
Чути кру-кру-кру
В чужині помру,
Заки море перелечу —
Крилонька зітру…
Квітку Цісик цілком заслужено вважають й українською співачкою теж – саме вона відтворила і популяризувала за кордоном, серед діаспори найвідоміші наші пісні. Її дивовижне виконання «Пливе човен», «Ой верше, мій верше», «Карі очі, чорні брови», «Трембіта» не зміг повторити ніхто із сучасних вітчизняних співаків. А все завдяки рідкісному колоратурному сопрано, яке мала Квітка, і так званому «білому голосу» – унікальній манері фольклорного співу. Її голос брав слухачів у полон одразу і назавжди – він був неповторний і незабутній – поєднання сили, ніжності та щирості. Багатий голос Квітки змушував людей пишатися тим, що вони українці.
