Видатні постаті Чернігівщини: ВАСИЛЬ ТАРНОВСЬКИЙ
Андрій Горонович «Портрет Василя Тарновського», 1860-ті роки. НХМУ 1 квітня (за новим стилем) 1838 року в селі Антонівці Пирятинського повіту Полтавської губернії (нині – територія Варвинської селищної громади Прилуцького району Чернігівської області) народився ВАСИЛЬ ТАРНОВСЬКИЙ - громадський і культурний діяч, колекціонер українських старожитностей, меценат, чиє ім’я має Чернігівський обласний історичний музей.
Качанівський палац. Фото Миколи Турчина
Родина Василя Тарновського походила з давнього козацько-старшинського роду та мала польське коріння. Хлопчика назвали на честь батька – знаного українського етнографа, історика та мецената Василя Васильовича Тарновського (старшого).
Навчався Василь Тарновський (молодший) у Москві та Санкт-Петербурзі, закінчив історико-філологічний факультет Київського університету святого Володимира, обіймав різні чиновницькі посади на Чернігівщині, але найбільшим його захопленням було колекціонування українських старожитностей та творів мистецтва.
Будинок Музею українських старожитностей В. В. Тарновського. Фото Сергія Тарабари
На формування світогляду Василя Тарновського значно вплинув уклад життя та традиції в родинному маєтку в Качанівці – популярному культурно-мистецькому осередку ХІХ ст., де гостювали Т. Шевченко, П. Куліш, І. Рєпін, Марко Вовчок, Микола Ге та інші відомі постаті. У Качанівському палаці була визначна колекція полотен, серед яких були роботи І. Айвазовського, К. Брюллова, Ван Дейка. Цю колекцію започаткували двоюрідний дядько та батько Василя, також вони збирали цінні рукописи та книги. Юнак продовжив їх справу, почав колекціонувати предмети, яки допомагали б ґрунтовніше вивчати історію Батьківщини, приділяв цій справі багато енергії та вкладав чималі кошти.
Качанівський палац. Малюнок Олександра Кунавіна
За родинними традиціями Василь Васильович матеріально підтримував добрі справи та діячів культури та науки. За його сприяння було споруджено пам’ятник Б. Хмельницькому в Києві, І. Котляревському в Полтаві, створено Київську громадську бібліотеку тощо.
Vasyl_Shternberg_The_Estate_of_Hryhorii_Tarnovskyi_in_Kachanivka_-_1837
Василя Васильовича можна назвати фундатором Шевченкіани, адже він збирав все, що якимось чином пов’язане з Кобзарем: автографи, папери, малюнки, особисті речі та інше. Коли Борис Грінченко складав каталог колекції Тарновського, то довелося окремий розділ присвятити Тарасу Шевченку. Кількість зібраних експонатів перевищувала тисячу найменувань.
Василю Тарновському вдалося зібрати найкращу колекцію українських старожитностей у тодішній Російській імперії. Навіть під час фінансової кризи він нічого зі свого унікального зібрання не продав.
Чернігівський історичний музей імені В.В. Тарновського. Фото зі сторінки музею на Фейсбук
В останні роки життя Василь Васильович важко хворів, його турбувала подальша доля колекції. 1896 року він звернувся до чернігівського земства: «Составленный мною в течение всей моей жизни музей местных древностей я желал бы, для верного сохранения их, передать в собственность и заведование Черниговскому губернскому земству с тем, чтобы он был открыт для обозрения публикой». Чернігівці погодилися прийняти такий неоціненний дар.
Василя Васильовича Тарновського не стало в червні 1899 року, був похований у Києві на Аскольдовій могилі, де його поховали поруч із матір'ю, дружиною та сином. Згодом могили Тарновських були перенесені на Звіринецьке кладовище і збереглися до нашого часу.
З духовного заповіта Василя Тарновського: “Коллекцию мою… я завещаю в собственность Черниговскому Губернскому земству, без права отчуждения и перемещения их из города Чернигова, с тем, чтобы музей назывался моим именем, а также если не встретится со стороны Правительства препятствия с утверждением наследственного попечителя этого музея, каковое звание должно переходить всегда к старшему в моём роде”.
Єдиний у Російській імперії Музей українських старожитностей В. В. Тарновського 1902 року відкрив двері для відвідувачів. У 1920-х роках цей музей об’єднали з чотирма іншими музеями міста та утворили Чернігівський історичний музей. На жаль, ім’я мецената з назви надовго зникло та повернулося тільки у листопаді 1991 року.
Могила Василя Тарновського. Звіринецьке кладовище, м. Київ
Колекцію Василя Тарновського цілісною зберегти не вдалося. Частину пам’яток було втрачено під час воєн, дещо вивезено, кобзареві експонати стали основою Національного музею Тараса Шевченка в Києві. Та все ж таки значна частина колекції збереглася та є сьогодні важливою складовою Чернігівського обласного історичного музею ім. В. Тарновського.
На початку ХХ століття в Чернігові була вулиця імені Василя Тарновського, якій 1940 року надали ім’я Дмитра Менделєєва. Минулого, 2022 року, після перейменування вулиці імені Олександра Пушкіна, ім’я видатного мецената знов повернулося на мапу нашого міста.
Бібліографія:
- Клочко Л. Традиції та звичаї Качанівської садиби // Людмила Клочко // Світ-інфо. – 2022. – 8 верес. – С. 12.
- Лаєвський С. Труди і дні Василя Тарновського / Сергій Лаєвський // Деснян. правда. – 2013. – 4 квіт. – С. 6.
- Музей українських старожитностей Тарновського: один із символів незламності Чернігова // Світ-інфо. – 2022. – 26 трав. – С. 12.
- Невтомний зберігач духовних скарбів : до 175-річчя від дня народження В. В. Тарновського // Календар знаменних і пам’ятних дат. – 2012. - № 2. – С. 27-35.
- Половнікова С. Василь Васильович Тарновський: духовні витоки українського патріотизму та благодійності / Світлана Половнікова // Скарбниця української культури : зб. наук. пр. — Чернігів, 2007. — Вип. 8. — С. 183-190.
- Половнікова С. Коли ж народився В. Тарновський (молодший) / Світлана Половнікова // Біла хата. – 2008. – 1 трав.
Підготувала головний бібліограф Чернігівської ЦМБ ім. М. Коцюбинського Олена Куннова.
