Видатні постаті Чернігівщини: ОСТАП ВЕРЕСАЙ
Гортаючи сторінки книги “100 видатних українців”, серед історичних постатей та яскравих особистостей ХІХ століття, обов’язково знайдете згадку і про видатного кобзаря Остапа Вересая. Людину, яка попри сліпоту з дитинства, сімдесят років поневірянь та переслідувань з боку жандармів, досягла значних результатів в народній епіці.
Цього року виповнилося 220 років від дня народження славетного сина Прилуччини Остапа Микитовича Вересая (1803-1890).
Народився на Чернігівщині в родині кріпака, що був незрячим та заробляв на життя грою на скрипці. У 4 роки хлопчик теж осліп, але маючи гарний голос (тенор) та досконалий слух, почав займатися музикою. Зустріч на ярмарку в Ромнах з кобзарем Юхимом Андріяшивським вирішила подальшу долю Вересая. Його кобзарське мистецтво мало великий вплив на людей. За рік до своєї смерті Тарас Григорович презентував Вересаю “Кобзар” із власним підписом.
Улюбленим твором самого Вересая була пісня “Про правду і кривду” – от якраз за неї його й арештовували більшість разів. Але кобзар мав «оберіг від жандармів» - табакерку з імператорською короною, яку отримав від великих князів під час концерту для царської родини.
В його житті є цікавий епізод. Якось почувши голос удови Параски, Остап тривалий час залицявся і не полишав думки одружитися з нею. Втім, перспектива бути дружиною незрячого співака не дуже тішила дівчину. Врешті-решт Вересай здобув прихильність Параски, знайомі й пізніше говоритимуть, що його вдача – досягати поставленої мети будь-якими засобами. Згодом дружина розказуватиме: “як прийде мене сватати, то і вижену; а як заграє на бандурі – то і поверну!”.
Є свідчення, що у Києві Остап вперше виступив зі співами на відкритті Колегії Павла Ґалаґана, куди його запросили друзі. За кілька років відомий всьому світові Микола Лисенко виголосить промову-характеристику про величезну роль і значення українських дум Вересая та його музичних особливостей.
Пам'ятник Остапу Вересаю в Сокиринцях
До кінця життя Вересай жив у Сокиринцях. Павло Чубинський на власні кошти збудував йому нову хату. Останні роки життя Остап Вересай продовжував виконувати пісні, хоч уже майже не виїжджав у великі міста, а мандрував селами Чернігівщини. Інколи старого кобзаря запрошують у Київ. 1884 року він виступав у Київській малювальній школі М. Мурашка, де з нього учні малювали портрети.
Помер Остап Вересай у Сокиринцях у квітні 1890 року, де і був похований.
Ще за життя Вересая називали “співак століття”, “сліпий Гомер України”, “Боян доби”, “сучасний Нестор”, “рапсод України». Остап Вересай першим серед українських кобзарів вийшов на широку світову арену. Його постать, по праву, посіла гідне місце в історії України та заслуговує на увагу.
Використано інформацію і фото з відкритих джерел.
Підготувала Ольга Чирик, бібліограф Центральної бібліотеки Чернігівської міської комунальної ЦБС
