Видатні постаті Чернігівщини: Олександр Корнієвський
21 березня 1889 року в селі Данилівці (тепер Менського району Чернігівської області) в селянській родині народився видатний бандурист, майстер музичних інструментів, автор хроматичної концертної бандури Олександр Самійлович КОРНІЄВСЬКИЙ.
1907 року юний Сашко закінчив ремісниче училище в Мені, пішов працювати столяром-червонодеревником. Про його талант виготовляти музичні інструменти почув відомий кобзар Терентій Пархоменко. Він декілька разів звертався до хлопця з проханням підправити стару бандуру, а згодом попросив створити новий інструмент, з яким потім успішно виступав. За порадою Пархоменка до Корнієвського звернувся й Микола Лисенко: замовив дві бандури.
Олександр Корнієвський став відомим майстром. До своїх замовлень підходив творчо, вдосконалював свої витвори. За його зразками пізніше почнуть серійний випуск бандур Київська та Чернігівська фабрики музичних інструментів.
У 1915-1917 роках Олександр Корнієвський служив в армії, з 1918 року жив у Корюківці.
На початку 1930-х років на майстра-кобзаря звернули увагу відповідні «компетентні органи», занепокоєні активною українізацією, зростанням в Україні кількості капел бандуристів.
Довелося Олександру Корнієвському 10 років відбути в таборах «за виготовлення крамольного національного інструмента». Із заслання він написав сину: «Жити мені і не займатися своєю працею неможливо. Це моє життя, мій спокій, мій відпочинок, і розрада у роботі… Було б це у вільній країні без тоталітаризму, ми б з тобою змогли створити своєю працею багато чого видатного і популярного…»
Після звільнення Корнієвський проживав у сибірському Бійську. Дружина загинула у Корюківці під час війни, будинок був знищений.
До Корюківки він повернувся 1961 року, придбав хату, обладнав майстерню і продовжив займатися улюбленою справою. Зі спогадів майстра: «З Сибіру я перевіз деревину для своїх майбутніх корюківських бандур, лір, гітар, арф, бандурин, балалайок. Це було моє придане, з яким я повернувся на мою рідну Україну».
Олександр Самійлович продовжив створювати музичні інструменти. За своє життя (а прожив майстер майже 99 років) він виготовив 180 бандур, а ще багато інших інструментів. Радував слухачів чудовим виконанням опер та українських пісень. Усього у своєму репертуарі мав близько 200 творів.
Не стало Олександра Корнієвського 31 січня 1988 року.
Бібліографія:
- В рокотанні-риданні бандур / авт.-упоряд. М. А. Шудря, В. Г. Нечепа. - К. : МАУП, 2006. - 464 с.: іл.
- Галета Л. Ніщо і ніхто не зміг примусити Корнієвського відректися від ремесла і гри на бандурі / Лариса Галета // Деснянка. – 2019. – 21 берез. – С. 3, 9.
- Горобець С. …був засланий тільки за те, що робив бандури / Сергій Горобець // Голос України. – 2019. – 21 берез. – С. 9.
- Калібаба Д. Олександр Корнієвський / Дмитро Калібаба // Співоче поле Чернігівщини : календар 2004. – Київ, 2003. – С. 136, 138, 140.
- Магула В. 10 років за «крамольний інструмент» / Валерій Магула // Сіверщина. – 2012. – 2 лют.
- Назарова З. Про українського Страдіварі / Зоя Назарова // Деснян. правда. – 2006. – 6 квіт. – С. 12-13.
- Павленко С. Кобзарський батько Корнієвський / Сергій Павленко // Біла хата. – 2004. – 21 трав.
- Шматок З. Страдіварі, але Корнієвський! / Зоя Шматок // Деснян. правда. – 2009. – 21 берез. – С. 7.
